Майже пів століття вчені ламали голову над тим, чому в бразильському Атлантичному лісі раптом почали зникати жаби. З 1970-х років у районі біологічної станції Борасея фіксували різке скорочення популяцій, але причина залишалася загадкою.
Тепер, завдяки аналізу музейних експонатів, зібраних ще в 1970–1980-і роки, картина прояснилася. Дослідники зі Смітсонівського інституту та Пенсильванського університету виявили, що в зразках до 1979 року слідів інфекції не було, а в колекціях 1980-х років гриб Batrachochytrium dendrobatidis був присутній більш ніж у половини особин.
Цей хітридієвий гриб, що спричиняє хітридіомікоз, вочевидь, проник у регіон саме в той період і стрімко поширився серед амфібій, які не мали імунітету. Види, що постраждали найбільше, ймовірно, гинули так швидко, що заражені екземпляри просто не потрапляли до зборів, тоді як стійкіші жаби переносили інфекцію без масової загибелі.
Сучасні обстеження 2022–2024 років показали обнадійливу картину: з 17 видів, представлених у старих колекціях, 12 знову трапляються на станції. Більшість популяцій відновилися, хоча гриб і досі циркулює. Вочевидь, за десятиліття вцілілі види виробили підвищену толерантність до патогену.
Музейні колекції вкотре довели свою цінність: те, що десятиліттями зберігалося в сховищах, дозволило реконструювати епізоотію, про яку в момент її розпалу ніхто не знав. Такі «холодні справи» екології допомагають краще розуміти, як виникають і поширюються нові загрози для біорізноманіття.
Дослідження підкреслює важливу відмінність: присутність патогену не завжди означає катастрофу, якщо види встигають адаптуватися. Це дає надію на те, що навіть після тяжких втрат природа здатна відновлюватися, якщо зберігається генетичне різноманіття та відповідні умови.
Музейні колекції допомагають розкривати таємниці минулих епідемій і готуватися до майбутніх загроз для амфібій.
