У департаменті Уїла на півдні Колумбії, де андські ліси поступово переходять в амазонські простори, місцеві жителі та вчені зафіксували три види, раніше не враховані в регіональних списках. Ці знахідки — не просто доповнення до каталогу, а свідчення того, наскільки тісно переплетені екосистеми та наскільки важлива повсякденна робота тих, хто живе поруч із природою.
Йдеться про оленя кольерадо зоче (Mazama zetta), довгохвостого дикобраза (Coendou longicaudatus) і великого тхора (Galictis vittata). Кожен з них був підтверджений за допомогою фотопасток і регулярних обходів, проведених групами моніторингу спільнот у співпраці з Корпорацією автономної регіональної Альто-Магдалена (CAM).
Особливо примітним є Mazama zetta. Ще недавно цього оленя вважали частиною ширшої групи, але нещодавня таксономічна ревізія виділила його в самостійний вид. Перша підтверджена зустріч в Уїлі відбулася в зоні впливу регіонального природного парку Парамо-де-Лас-Осерес — ключової території, що пов'язує андські ліси з коридором Андино-Амазонським.
Другий вид, Coendou longicaudatus, теж отримав статус окремого завдяки перегляду класифікації. Група «Хабітат Состенібле» з Альхесіраса встановила фотопастки й отримала перші зображення в департаменті. Такі записи допомагають уточнити реальний ареал виду серед інших неотропічних дикобразів.
Третій — Galictis vittata, великий тхір. Його присутність задокументували групи «Гуардіанес де ла Біодіверсідад Кампоалеґруна» та «Хабітат Состенібле» біля парку Ла-Сибірія-Сейбас. Тварина рідко потрапляє в об'єктиви, тому кожне підтвердження цінне для розуміння його поширення.
Усі три знахідки зроблено в межах коридору Андино-Амазонського — природного «мосту», який забезпечує переміщення тварин між різними висотними поясами та екосистемами. Збереження такої зв'язності дозволяє популяціям обмінюватися генами та краще протистояти змінам ландшафту.
Ключову роль відіграли саме місцеві групи моніторингу. Їхнє знання території та регулярні обходи доповнили зусилля фахівців CAM. Як зазначила біологиня Кетрін Аренас, такі спільні проєкти дають високоякісні дані та допомагають приймати обґрунтовані рішення щодо охорони.
Нові записи показують: навіть у відносно вивчених регіонах ховається чимало несподіваного, якщо моніторинг ведеться постійно та за участю тих, хто щодня бачить сліди й сліди життя.
Підтримка коридорів на кшталт Андино-Амазонського та залучення спільнот до спостережень залишаються найнадійнішими способами зберегти те, що ще не встигли описати.
