Після руйнівних пожеж «Чорного літа» 2019–2020 років у Східному Гіппсленді (Вікторія, Австралія) вчені виявили калюжі з пуголовками південної гігантської риючої жаби — виду, який у штаті вважається таким, що перебуває на межі зникнення. Ці знахідки стали основою для програми порятунку, результатом якої стало повернення 53 дорослих самців у рідні місця понад п'ять років потому.
Гігантська риюча жаба (Heleioporus australiacus) веде потайний спосіб життя: більшу частину часу вона проводить під землею в піщаних ґрунтах лісів, виходячи на поверхню лише після сильних дощів для розмноження в тимчасових водоймах. Дорослі особини сягають розмірів м'яча для крикету і, за оцінками фахівців, можуть жити понад 20 років. Однак зміна клімату, частіші пожежі та посухи, а також руйнування місць існування різко скоротили популяцію — у Вікторії відомо лише п'ять місць розмноження.
Близько 160 пуголовків зібрали й перевезли до зоопарку Мельбурна. Там їх виростили до метаморфозу, а минулого року вперше у світі вдалося домогтися розмноження виду в неволі. Генетичний аналіз допоміг відібрати особин для випуску: 53 самця, не придатні для подальшої племінної роботи, повернули в природу одразу після сильних гроз, що принесли 80–100 мм опадів. Кожну жабу помітили, а на місцях випуску встановили акустичні реєстратори для відстеження покликів.
Такі програми розведення в неволі слугують «страховкою» для рідкісних видів. Вони дають змогу зберегти генетичне різноманіття й підтримувати дикі популяції, доки загрози — від пожеж до зміни клімату — не ослабнуть. Без втручання людини багато амфібій ризикують зникнути безслідно, як це вже сталося з деякими іншими видами після масштабних пожеж.
Успіх із риючою жабою показує, що навіть обмежені ресурси та цілеспрямовані зусилля зоопарків і вчених здатні повернути види, що на межі вимирання, назад в екосистему. Головне — продовжувати моніторинг і захищати решту місць існування.
