У віддалених лісах індонезійської частини Нової Гвінеї несподівано сплив живий свідок минулого: маленький сумчастий планер, якого вчені давно віднесли до вимерлих близько шести тисяч років тому. Фотографії, зроблені ще в 2015 році місцевим працівником плантації, привели до приголомшливого висновку — тварина не просто вижила, а й належить до цілком нового для науки роду.
Йдеться про істоту, раніше відому лише за викопними рештками під назвою Petauroides ayamaruensis. Ці кістки знаходили в Західному Папуа та Папуа — Новій Гвінеї й датували періодом від 7500 до 6000 років тому. До недавнього часу вважалося, що популяція зникла разом зі змінами клімату й ландшафту раннього голоцену. Порівняння знімків із формою зубів і будовою скелета показало повний збіг, але при цьому виявилися ключові відмінності від усіх відомих сучасних сумчастих-планерів Австралії та Нової Гвінеї.
Вчені виділили тварину в окремий рід Tous — назву взято з місцевої мови корінних жителів, які давно відрізняли «tous wansai» від інших дрібних планерів. У Tous ayamaruensis невеликі голі вуха, чіпкий хвіст, здатний хапатися за гілки майже як рука, і розміри менші, ніж у австралійських родичів з роду Petauroides. Це перший новий рід сумчастих Нової Гвінеї, описаний з 1937 року.
Відкриття стало можливим завдяки поєднанню сучасних знімків, рідкісного музейного екземпляра 1992 року і, головне, знань корінних громад. Місцеві жителі не лише допомогли ідентифікувати звірятко, а й розповіли про його спосіб життя: парні зв'язки, гнізда в дуплах високих дерев і, вочевидь, лише одне дитинча на рік. Такі риси роблять популяцію вразливою до будь-яких змін середовища.
Вчені навмисно не розкривають точне місце знахідки, щоб захистити рідкісну тварину від браконьєрів. Ліси півострова Чендравасіх (Пташина Голова) вже зазнають тиску вирубування та розширення сільськогосподарських угідь. Збереження Tous ayamaruensis тепер залежить від того, чи вдасться поєднати науковий інтерес із повагою до традиційних знань і суворою охороною місць існування.
Подібні «таксони Лазаря» нагадують, що навіть добре вивчені на перший погляд регіони можуть зберігати давні лінії життя, чиє виживання залежить від наших рішень сьогодні.
