У жовтні 2026 року парламент австралійського штату Новий Південний Уельс ухвалив закон про створення Великого національного парку коал — території, яка об'єднає майже пів мільйона гектарів лісів і стане домом для приблизно дванадцяти тисяч цих сумчастих. Після понад десяти років кампаній захисники природи та місцеві громади нарешті досягли свого, і парк має відкритися до кінця року.
Новий парк охопить 178 тисяч гектарів державних лісів, раніше призначених для заготівлі деревини, і додасть їх до вже наявних охоронюваних земель. Загалом це дасть 475 тисяч гектарів, де зможуть жити не лише коали, а й понад сто інших рідкісних видів — від південних великих летючих поссумів до глянсових чорних какаду та рідкісних орхідей-павуків. Коали в Новому Південному Уельсі перебувають під загрозою зникнення з 2022 року: їхня чисельність скоротилася на третину за два десятиліття через втрату лісів, хвороби та пожежі, а катастрофічні пожежі 2019–2020 років знищили до 71 відсотка тварин, що залишилися, на північному узбережжі.
Важливу роль в управлінні парком збережуть за собою корінні народи — гамбайнггір і дунгутті. Вісім аборигенних рейнджерів працюватимуть через контрольовані громадами організації, а частину посад у парку зарезервують для корінних жителів. Це не просто формальність: традиційні знання допомагають краще розуміти, як зберегти екосистему, що формувалася тисячоліттями.
Однак за цим успіхом стоїть суперечливий механізм фінансування. Довгострокове утримання парку планують забезпечити через продаж вуглецевих кредитів за схемою поліпшеного управління місцевими лісами. Уряд уже виділив 140 мільйонів австралійських доларів на запуск, але надалі доходи залежатимуть від торгівлі квотами на викиди. Критики вважають такий підхід «зеленим відмиванням»: замість прямої заборони на вирубування лісів і скорочення викидів промисловістю природа перетворюється на товар, який можна «компенсувати».
Зелені та частина захисників природи проголосували за закон, визнаючи, що компроміс необхідний, але продовжують вимагати: кредити з парку не повинні продаватися, а ліси — залишатися поза комерційними схемами. Крім того, у проєкті передбачили зони для відпочинку, зокрема автоклуби та велотраси, що викликало додаткові побоювання: національний парк не повинен перетворюватися на місце для гонок.
Попри всі застереження, створення парку — реальний крок до збереження одного з найуразливіших символів Австралії. Наступний етап — розробка плану управління, який має збалансувати охорону, зайнятість і рекреацію, а також продовжити розширення захищених територій, зокрема поки що виключених лісів у Пайн-Крік та інших районах.
Захист природи потребує не лише законів, а й готовності відмовитися від звичних моделей фінансування, які ставлять економіку вище за екосистеми.
