Довгий час вважалося, що римляни заклали основу виноробства на Піренейському півострові, принісши туди культуру винограду разом із завоюваннями. Нове дослідження стародавньої ДНК насіння винограду спростовує цей погляд і переносить початок культивування на три тисячі років тому — до фінікійських поселенців.
Міжнародна команда вчених з Університету Валенсії, Інституту виноградарства та виноробства та інших установ проаналізувала 28 археологічних насінин з Іспанії та Сардинії. Найраніші одомашнені зразки з південно-західної Іспанії, датовані близько 1000 року до нашої ери, несуть генетичні ознаки східносередземноморських сортів. Ці дані збігаються з археологічними свідченнями появи фінікійців, які заснували Гадір (сучасний Кадіс) приблизно в той самий час.
Привезені лози швидко схрестилися з місцевими дикими виноградами. Вже в залізному віці сформувалися нові лінії, що стали основою для багатьох традиційних іберійських сортів. Хлоропластна ДНК, яка передається по материнській лінії, допомогла простежити ці родинні зв'язки крізь століття.
Дослідження, опубліковане в Current Biology, показує, що вже 2500 років тому на півострові існувала виразна іберійська група винограду. Деякі лінії збереглися до наших днів: сорт hebén культивується клонально щонайменше 1100 років, а середньовічне насіння з Валенсії генетично близьке до сучасної pasa valenciana.
Комерційне виноробство в південній і східній Іберії розквітло вже до кінця VIII століття до нашої ери — за п'ять століть до приходу римлян. Фінікійці не просто привезли лози, а й стимулювали їхню адаптацію до нових умов через гібридизацію з місцевими рослинами.
Таким чином, історія вина в Іспанії постає як історія раннього культурного обміну, швидкої місцевої адаптації та дивовижної наступності сортів, які досі ростуть в іберійських виноградниках.
