Риба, чиї предки плавали ще за часів динозаврів, тепер отримує шанс на відродження завдяки зусиллям людей. У Гватемалі після семи років роботи фахівці вперше домоглися розмноження пехелагарто (Atractosteus tropicus) у неволі й випустили близько тисячі мальків у природну лагуну.
Цей вид, відомий місцевим жителям як «мачорра», мешкає в прісноводних річках та естуаріях тихоокеанського узбережжя Центральної Америки. Дорослі особини сягають 1,2 метра завдовжки й важать до 10 кілограмів. Пехелагарто — справжня «жива копалина»: його морфологія практично не змінилася за понад 100 мільйонів років. У дикій природі популяція скорочується через незаконний вилов, забруднення вод і посухи, що посилюються під впливом кліматичних явищ.
Проєкт реалізували Центр морської консервації (CCM) і зоопарк Ла-Аурора за технічної підтримки мексиканського університету. Після успішного нересту у вересні 2026 року мальків завдовжки 3–4 сантиметра перевезли на човнах до лагуни Гюїскойоль у департаменті Санта-Роса. Вибір саме такого віку пояснюється тим, що риби ще не звикли до штучного корму й краще адаптуються в природному середовищі.
Дослідники порівнювали різні корми для мальків: під час використання корму для форелі виживаність становила близько 30 відсотків, для тилапії — приблизно 17 відсотків. Ці дані допоможуть оптимізувати майбутні програми розведення. Тепер за випущеними особинами вестимуть спостереження, щоб оцінити ріст, виживаність і пристосовуваність до дикої природи.
Успіх гватемальського проєкту демонструє, як передача технологій між країнами може прискорити збереження рідкісних видів. Міжнародна співпраця дозволила подолати багаторічні труднощі з відтворенням у неволі й перейти до етапу моніторингу в природному середовищі.
Подальші результати спостережень покажуть, наскільки ефективним виявиться цей підхід для зміцнення популяції пехелагарто в регіоні.
