У Новій Зеландії самиця wētāpunga (Deinacrida heteracantha) може важити до сімдесяти грамів — приблизно як доросла миша. Ще недавно цей гігантський уета, що колись мешкав на обширних теренах Північного острова, зберігся лише на одній крихітній ділянці суходолу — острові Літл-Баррієр. Сьогодні, через п'ятнадцять років цілеспрямованої роботи, вид перейшов із категорії національно зникаючого в категорію національно відновлюваного.
Причина різкого спаду — класична історія антропогенного тиску. Європейські поселенці вирубували ліси під пасовища, а разом із ними завезли щурів, горностаїв та інших хижаків, для яких важкі, малорухливі комахи стали легкою здобиччю. До дев'яностих років минулого століття на материку wētāpunga вважався зниклим, а на єдиному вцілілому острові популяція стрімко скорочувалася.
Замість того щоб намагатися переселяти останніх особин напряму, фахівці обрали шлях розведення в неволі. Починаючи з 2010 року в розплідниках Butterfly Creek, а згодом і в Оклендському зоопарку, вивели десятки тисяч комах. За п'ятнадцять років провели сорок п'ять переселень і випустили в природу понад одинадцять тисяч особин на вісім островів без хижаків і в два огороджені материкові заповідники.
Найпереконливіша ознака успіху з'явилася на островах Мотуора і Тірітірі-Матангі: там уже зафіксовано четверте й навіть п'яте покоління, народжені в дикій природі. Це означає, що популяції стали самопідтримуваними і більше не залежать виключно від нових випусків. Подібний результат для безхребетних трапляється вкрай рідко і вважається міжнародним еталоном вдалої реінтродукції.
Важливу роль відіграло партнерство з місцевим племенем Ngāti Manuhiri — традиційними охоронцями острова Літл-Баррієр. Їхні знання та участь допомогли не лише в практичній роботі, а й у довгостроковому плануванні. Досвід, накопичений під час порятунку wētāpunga, вже застосовують до інших видів гігантських уета, що перебувають під загрозою.
Успіх програми показує, що навіть для великих безхребетних, яких часто обходять увагою на користь більш «харизматичних» тварин, можливі реальні зрушення, якщо поєднувати науковий підхід, масштабне розведення і захист місць існування.
