Двоє людей, чиї імена зазвичай асоціюють з голлівудськими прем'єрами та космічними польотами, несподівано об'єдналися заради зовсім іншої місії — повернути з краю зникнення сто найуразливіших видів планети. Проєкт Phoenix Species Project, запущений 4 серпня 2026 року, отримав бюджет у 200 мільйонів доларів від фонду Re:wild Леонардо ДіКапріо та Bezos Earth Fund Джеффа Безоса. Гроші підуть на порятунок ссавців, птахів, амфібій, рептилій, риб, безхребетних і навіть рослин у тридцяти країнах п'яти континентів.
Список включає види, які вже зникли в дикій природі, як-от гавайська ворона та гуамський зимородок, а також тих, чиє існування висить на волосині: золотоголовий сіфака на Мадагаскарі, саламандра з Північної Кароліни, панголін малайський, рожева ігуана Галапагосів і навіть крихітна африканська сукулентна рослина «пухнаста пуповина». За даними Міжнародного союзу охорони природи, кількість критично загрозливих видів тварин перевищила чотири тисячі — майже вп'ятеро більше, ніж на початку століття. Проєкт має намір працювати через понад сто партнерів на місцях: місцевих громад, корінних народів, урядів та наукових організацій.
Фінансування дозволить запускати програми розведення в неволі, переселення, боротьбу з інвазивними видами та хворобами. На відміну від багатьох гучних оголошень, тут акцент зроблено не на гучних заявах, а на конкретних діях у конкретних екосистемах. Віце-голова Bezos Earth Fund Лорен Санчес-Безос підкреслила: діти закохуються в диких тварин задовго до того, як дізнаються про загрозу їхнього зникнення. Питання в тому, що ми відповімо їм, коли нічний папуга чи сіфака вже не існуватимуть.
Ініціатива з'явилася на тлі послаблення американського законодавства про зникаючі види. Приватний капітал бере на себе роль, яку держава все частіше залишає поза увагою. Це не просто благодійність — це спроба зберегти генетичне та функціональне розмаїття, від якого залежать цілі екосистеми і, зрештою, стабільність клімату та продовольчі ланцюжки людства.
Кожен врятований вид — це не тільки повернення одного організму, але й відновлення складних зв'язків: запилювачів, розповсюджувачів насіння, регуляторів чисельності комах. Коли зникає один елемент, вся мережа починає тріщати. Проєкт Phoenix Species Project показує, що масштабні приватні інвестиції можуть прискорити роботу там, де державні механізми буксують.
Реальний успіх вимірюватиметься не кількістю прес-релізів, а тим, скільки видів через десять-п'ятнадцять років знову займуть своє місце в природних спільнотах. Головний урок простий: охорона біорізноманіття потребує сталого фінансування та тісної співпраці з тими, хто живе поруч із цими видами щодня.
