В історії Британії залізної доби ім'я Верки довго вважали чоловічим, а самого правителя — королем, який нібито вмовив імператора Клавдія розпочати вторгнення у 43 році нашої ери. Нові дослідження археолога Майлса Рассела з Університету Борнмута перевертають це уявлення: Верка, судячи з усього, була жінкою, і її роль у подіях виглядає ще значнішою.
Верка правила племенем атребатів, чиї землі охоплювали сучасні Гемпшир і Західний Сассекс. Близько 40 року нашої ери вона втратила владу після повстання і втекла до Риму до імператора Клавдія. Римський історик Кассій Діон писав, що саме звернення Верки стало приводом для вторгнення. Довгий час історики XIX століття автоматично приписували їй чоловічу стать, спираючись на власні патріархальні уявлення, а не на факти.
Перший ключ — у самому імені. У залізній добі Британії жіночі імена часто закінчувалися на «а», як у Картімандуї з бригантів або Боудікки з іценів. Чоловічі, навпаки, — на «ус» або «ос». Верка ідеально вписується в жіночий ряд. Рассел зазначає, що всі три жінки жили приблизно в один час, але Верка, за його оцінкою, мала більшу владу й вплив.
Монети Верки дають ще переконливіші свідчення. На них зображена струнка, оголена жіноча фігура на коні зі списом — на відміну від мускулястих воїнів на монетах сусідніх правителів-чоловіків. Титул «рекс» на монетах теж не вказує на стать: Рим використовував його для союзників обох статей, включно з Клеопатрою. Напис «КОМ Ф» міг означати не лише «син Коммія», а й «дочка Коммія».
Рассел наголошує, що Верка не просто просила допомоги — вона надала римлянам тактичні відомості й підтримку на місці. Для Клавдія, якого сучасники вважали слабким правителем, це стало зручним приводом довести свою військову силу. Без її вигнання й звернення до Риму вторгнення могло й не відбутися.
Відкриття вписується в ширшу картину: минулого року та сама команда знайшла ознаки матріархальних елементів у суспільстві залізної доби Британії, де чоловіки переселялися до громад дружин. Історія Верки показує, наскільки глибоко гендерні упередження спотворювали наше розуміння минулого.
Верка залишається однією з найвпливовіших постатей пізньої залізної доби, чия роль досі недооцінена. Її історія нагадує, що ключові рішення в історії часто ухвалювали ті, кого традиційна історіографія схильна була просто не помічати.
