Під час прокладання сучасного водогону на півдні Англії археологи несподівано натрапили на п'ять чудово збережених дерев'яних колодязів, які століттями забезпечували водою одне й те саме місце.
Розкопки велися на північ від Саутгемптона в Гемпширі перед будівництвом 19-кілометрового трубопроводу Southampton Link Main, що фінансується Southern Water. Команда UCL Archaeology South-East виявила споруди просто над природним джерелом, де люди, судячи з усього, поверталися по воду протягом століть.
Чотири колодязі належать до ранньої залізної доби. Їх будували з видовбаних дубових стовбурів, які вертикально опускали в ями; найбільший сягав 70 сантиметрів у діаметрі. Радіовуглецевий аналіз одного з них дав датування між 719 і 396 роками до нашої ери. На деяких колодах збереглися сліди сокири, а один колодязь навіть відремонтували в давнину — уламок дерев'яної лопати використали як підпору.
П'ятий колодязь збудували вже в римський час, і його конструкція помітно відрізняється: замість цільного бревна викопали неглибоку прямокутну яму й обшили стінки дошками та кілками. Кераміка, знайдена довкола, показує, що джерелом продовжували користуватися й після римського завоювання Британії в 43 році нашої ери.
Збереженість деревини пояснюється особливими умовами: вологий, бідний на кисень ґрунт навколо джерела не давав дереву розкладатися. Керівниця розкопок Рейчел Геогхеган зазначає, що такі дерев'яні конструкції того періоду трапляються рідко, і деталі — від міток сокири до способів ремонту — дозволяють зазирнути в повсякденне життя давніх мешканців.
Знахідка підкреслює, наскільки сталими були місцеві джерела води: одне й те саме місце слугувало людям і в залізну добу, і за римлян, попри зміну технологій і культур. Сучасний трубопровід, покликаний розв'язати проблеми посух, таким чином відкрив сліди давньої інженерної практики, яка спиралася на ті самі природні ресурси.
Стародавні колодязі нагадують, що вміння ощадливо використовувати воду й пристосовувати конструкції до умов місцевості залишається ключем до сталого водопостачання й сьогодні.
