На північному заході Марокко, на гряді над річкою Уед-Бехт, археологи виявили систему рову та валу, яка, вочевидь, слугувала захистом поселенню близько 3500–4000 років тому. Цю споруду визнано найдавнішим відомим оборонним комплексом у Північній Африці за межами долини Нілу.
Розкопки 2023 року під керівництвом міжнародної команди, включно з дослідниками з Національної дослідницької ради Італії, виявили під пізнішою середньовічною кам'яною стіною рештки земляного валу та рову завширшки не менше ніж 1,8 метра. Радіовуглецевий аналіз 17 зразків із заповнень датує первісне будівництво початком — серединою другого тисячоліття до нашої ери.
Саме поселення Уед-Бехт існувало значно раніше: в середині четвертого — на початку третього тисячоліття до нашої ери тут процвітала велика землеробська громада, що займала близько десяти гектарів. Мешканці вирощували злаки, розводили худобу й підтримували зв'язки з Іберійським півостровом, про що свідчать знахідки кераміки та кам'яних знарядь.
Нове відкриття показує, що понад тисячу років потому люди повернулися на це місце й доклали значних зусиль для укріплення природного рельєфу. Система перекривала вузький прохід між річкою та яром, перетворюючи виступ гряди на краще захищену територію. Вочевидь, будівництво вимагало планування, координації праці та мобілізації ресурсів — ознак організованого суспільства.
Призначення споруди залишається предметом обговорень: вона могла слугувати для відбиття загроз, контролю пересування або розв'язання зростальної конкуренції за землю й воду в регіоні. Важливо, що подібні великомасштабні роботи раніше не фіксувалися в Магрибі того періоду.
Пізніше, в XI–XIII століттях нашої ери, середньовічні мешканці знову використали ту саму ділянку, надбудувавши кам'яну стіну поверх давнього валу. Отже, місце зберігало стратегічне значення протягом тисячоліть.
Відкриття змушує переглянути уявлення про розвиток суспільств Північної Африки й нагадує, що навіть у віддалених регіонах люди рано навчилися колективно захищати свої поселення та ресурси.
