На пагорбі в польському Пуцьку археологи розкрили шари історії, де звичайний млин раптом перетворився на опорний пункт під час війни.
Розкопки на Вітряному пагорбі (Wzgórze Wiatraczne) вели фахівці Варшавського університету під керівництвом доктора Міхала Старського. Вони дослідили понад п'ять тисяч квадратних метрів приблизно за триста метрів на захід від середньовічного центру міста.
Тут виявили понад триста археологічних об'єктів. Серед них — фрагменти гранітних жорен із характерними насічками, типовими для пізнього Середньовіччя, і понад десяток кам'яних ядер від гармат.
У центрі пагорба виявили два кільцеві рови діаметром близько тридцяти і п'ятдесяти метрів. Глибина кожного — приблизно півтора метра, ширина — від півтора до двох з половиною метрів. Рови були заповнені піском і глиною.
Усередині більшого кільця збереглися рештки дерев'яного льоху невідомої споруди та великі шматки жорен. Історичні джерела згадують два вітряки в Пуцьку в XV столітті, один з яких належав Тевтонському ордену.
На думку дослідників, ці рови могли слугувати оборонними спорудами. Їх пов'язують із Тринадцятилітньою війною 1454–1466 років, коли Пуцьк двічі ставав ареною боїв: у 1460 році його захопили хрестоносці, а в 1464-му його облягали гданські війська.
Пагорб давав зручну височину, тому млин і прилеглі будівлі, судячи з усього, оточили ровами і, можливо, невеликим валом. Якщо датування підтвердиться, це будуть перші відомі польові укріплення того періоду.
Пізніше, у XVI столітті, частина землі перейшла до місцевої протестантської громади. На пагорбі з'явився лютеранський цвинтар, де знайшли близько ста п'ятдесяти поховань. Серед знахідок — монети XV–XVI століть, імовірно, пов'язані зі звичаєм «обола Харона», і глиняна люлька XVII століття.
Ще раніше на цьому місці жили люди лужицької культури в першій половині першого тисячоліття до нашої ери, а в ранньому Середньовіччі тут відзначено ями господарського призначення. Карта 1634 року вже називає пагорб Muhlenberg — Мельничний пагорб.
Одне місце за дві тисячі років змінило ролі від поселення і млина до тимчасової фортеці та цвинтаря. Такі знахідки показують, як люди пристосовували ландшафт до мінливих потреб — від хліба насущного до захисту й пам'яті про предків.
