На півдні Туреччини археологи виявили п'ять обвуглених буханців хліба VII–VIII століть, одна з яких несе грецький напис і зображення Ісуса. Знахідку зроблено в 2025 році на місці давнього міста Ейренополіс (сучасний Топрактепе в районі Ерменек провінції Караман), і вона одразу привернула увагу фахівців із ранньовізантійської культури.
Хліби збереглися завдяки рідкісному збігові обставин: раптова пожежа карбонізувала тісто, зафіксувавши форму та рельєфні деталі. За словами учасників експедиції, це одні з найкраще збережених зразків такого роду в Анатолії. Чотири буханці прикрашені відбитками хреста — ознака, що вказує на їхнє можливе використання як просфор у ранньохристиянських літургіях.
Особливу увагу привертає п'ята буханка. На ній витиснено грецьку фразу, яку епіграфісти перекладають як «З нашою вдячністю Благословенному Ісусу», а поруч — фігура Христа, зображеного не як Вседержитель, а як Сіяч, що розкидає зерно. Такий іконографічний тип відсилає до євангельської притчі про сіяча і підкреслює зв'язок божественної благодаті з людською працею на землі.
Використання грецької мови — офіційної та літургійної мови Візантійської імперії — підтверджує глибоку вкоріненість елліністично-християнської традиції в сільських громадах Анатолії. Напис, імовірно, слугував вираженням вдячності або молитви, перетворюючи звичайний хліб на носія духовного сенсу.
Дослідники зазначають, що подібні артефакти рідкісні: уцілілі просфори VII–VIII століть дозволяють зазирнути в повсякденну релігійну практику, де віра впліталася в цикл сівби та жнив. Зображення Христа-землероба нагадує, наскільки тісно в ту епоху перепліталися богослов'я й аграрне життя.
Знахідка в Топрактепе доповнює картину візантійської Анатолії, де грецька мова, православна символіка та прості сільські потреби утворювали єдине ціле. Вона показує, як духовні цінності матеріалізувалися в найбуденніших предметах — хлібі, який годував і водночас нагадував про вище.
Такі відкриття допомагають краще зрозуміти, наскільки глибоко віра проникала в матеріальну культуру ранньовізантійських громад, роблячи повсякденну працю частиною священного порядку.
