На стрімкому вулканічному схилі острова Робінзона Крузо в Тихому океані самотнє дерево dendroseris neriifolia тримається за життя за допомогою натягнутих канатів. Це останній відомий дикий екземпляр виду, який колись був поширений ширше, а тепер балансує на межі зникнення — одна стихійна катастрофа або порив вітру можуть стерти з Землі унікальну еволюційну лінію, що сформувалася в ізоляції за мільйони років.
У травні цього року дослідники організували ризиковану операцію й зібрали 400 насінин з останнього живого дерева. З них 29 насінин, відібраних як найперспективніші, відправили до Великої Британії у квітні. Вісім насінин успішно проросло — це диво у світі рідкісних рослин, коли майже половина посівного матеріалу залишається нежиттєздатною. Два молоді сіянці тепер ростуть у ботанічному саду Логан у Дамфрісі та Галловеї, а решта шість перебувають у Банку насіння Міленіум і в сусідніх теплицях при К'ю. Вибір шотландського саду не випадковий: там уже успішно вирощують десятки рослин з архіпелагу Хуан-Фернандес, а завдяки теплому подиху Гольфстріму клімат підходить для рідкісних чилійських видів краще, ніж будь-де на Британських островах.
Dendroseris neriifolia — не просто дерево, а унікум у рослинному світі: єдина рослина родини айстрових (родичка ромашки й кульбаби), у якої дрібні квітки, схожі на маргаритки, розкриваються просто на дерев'янистому гіллястому стовбурі. За останні десятиліття чисельність цієї "деревної кульбаби" різко скоротилася. До 1980 року в природі залишилося лише вісім живих екземплярів. Проєкти з відновлення, розпочаті на початку 2000-х, дали надію, але в 2017 році захисні заходи послабилися, і вид знову опинився в небезпеці. Інвазивні рослини, випас інтродукованих тварин, повторювані пожежі та зміна клімату довершили руйнацію.
Увесь рід Dendroseris (науковці називають його "капустяні дерева") трапляється виключно на архіпелазі Хуан-Фернандес, розташованому за 760 км від узбережжя Чилі. Цей чилійський архіпелаг — глобальний центр біорізноманіття: 65% місцевих видів рослин і 97% риб не зустрічаються більше ніде на Землі. Однак ця унікальність обертається уразливістю. У межах роду Dendroseris ситуація критична: шість видів під загрозою, чотири на межі зникнення, один уже вимер у дикій природі.
Міжнародна співпраця чилійських і британських фахівців стала відповіддю на цю ситуацію. Науковці наголошують, що йдеться не просто про збереження однієї рослини, а про захист унікальної еволюційної лінії з власною історією, її екологічним оточенням і навіть її комахами-запилювачами. За словами експертів, це свого роду гонка з часом, де кожен успішний сіянець має величезне значення — адже виснаження біорізноманіття на островах відбувається швидше, ніж на материку.
У саду Логан, який цілком заслуговує звання найекзотичнішого в Шотландії, сіянці отримають шанс адаптуватися до нових умов і досягти зрілості. Річард Бейнс, куратор саду, зазначає, що вивчення їхнього росту допоможе краще зрозуміти потреби виду, виявити оптимальні умови для вирощування та підготувати ґрунт для можливих майбутніх реінтродукцій у дику природу. Такий підхід дозволяє не лише зберігати генетичний матеріал у безпеці, а й накопичувати практичні знання про те, як допомогти виду вижити в зміненому середовищі.
Історія dendroseris neriifolia нагадує про те, як ізольовані екосистеми островів особливо уразливі перед зовнішніми впливами. Одне дерево на схилі біля краю розколини й кілька сіянців у різних країнах — це поки що вся видима надія на продовження роду. Але міжнародні зусилля показують, що навіть у таких екстремальних ситуаціях спільні дії можуть дати виду додатковий час, необхідний для відновлення. Оскільки нова місія зі збору насіння планується на 2027 рік, історія цього рідкісного "дерева-ромашки" ще не закінчена.
