На крутих схилах вулкана Дарвіна на острові Ісабела в Галапагосах, де вітер і посуха століттями випробовували кожну рослину, у 2007 році біологи виявили на межі зникнення рідкісний ендемік — лише шість кущів галапагоського лев'ячого зіва. Сьогодні завдяки тридцятирічній роботі Фонду Чарльза Дарвіна їх налічується двадцять вісім дорослих особин, і вони не просто вижили, а спонтанно розмножуються в дикій природі. Про це проривне досягнення повідомили в серпні 2026 року.
Історія почалася з єдиного гербарного зразка, зібраного в 1962 році неподалік від Калети Тагус. Довгий час вид вважали зниклим: завезені людиною кози та свині знищували рослинність архіпелагу, майже стираючи цей вид з лиця землі. До 2007 року на кам'янистих схилах залишилося лише шість кущів Galvezia leucantha. Учені зібрали насіння і розпочали парадоксально складну роботу: із 1800 зібраного насіння в лабораторії проросло лише кілька десятків. Усі життєздатні рослини виростили в розсадниках і між 2017 та 2024 роками поетапно перенесли на історичний ареал — у два місця існування: Плаю Тортуга Негра та Калету Тагус.
Ключем до успіху стали спеціальні контейнери Groasis Waterboxx. Ці автономні пристрої збирають нічну росу та дощову воду, дозовано подаючи вологу через ґніт, вбитий у ґрунт — приблизно 50 мілілітрів на добу. Парадокс у тому, що такої мінімальної кількості недостатньо для оптимального розвитку рослини, що стимулює коріння рости глибше в пошуках вологи. Коли коріння досягає вологіших шарів ґрунту, рослина переходить у фазу активного росту і може виживати самостійно. Виживаність саджанців досягла ста відсотків. Рослини пережили кілька сильних посух, зацвіли, і в 2021 році вперше в історії відновлення виду дали природні сходи без допомоги людини.
Проєкт показав, що навіть сильно пошкоджені острівні екосистеми можна відновити завдяки ретельній роботі, науковому підходу та врахуванню місцевих умов. Програма Galápagos Verde 2050 Фонду Чарльза Дарвіна демонструє, як поєднання тепличного розмноження з польовою реінтродукцією може повернути вид до життя. Успіх із Galvezia leucantha тепер стає зразком для порятунку інших рідкісних ендеміків Галапагосів та інших архіпелагів світу. Дослідження опубліковано в журналі Nature Conservation.
За тридцять років роботи біологи не просто повернули один вид на межу виживання. Вони довели, що наполегливе, здавалося б, непомітне зусилля — щорічний нагляд, дбайливий догляд за кожним кущем, експериментування з методами — здатне переломити хід зникнення.
Коли людина перестає бути загрозою і стає садівником природи, життя знаходить спосіб повернутися.
