У гербаріях К’ю, де зберігаються мільйони засушених зразків — серед них і ті, що зібрав сам Дарвін, — раптово відкривається не просто архів, а жива мапа можливого порятунку. Старі аркуші з пожовклими рослинами, що десятиліттями припадали пилом у шафах, тепер сканують і завантажують у бази, доступні будь-якому досліднику з комп’ютером.
Ботанічні колекції століттями залишалися закритими для широкого загалу: мільйони зразків бачили лише фахівці. Оцифрування та штучний інтелект змінюють правила гри. Моделі вже розпізнають види осоки та торф’яного моху, де відмінності помітні лише під мікроскопом, і швидше знаходять вразливі або ще не описані рослини.
За даними звіту Королівських ботанічних садів К’ю, близько сорока відсотків із сімдесяти тисяч оцінених видів рослин перебувають під загрозою зникнення. Ще триста тридцять тисяч видів не пройшли оцінку, а приблизно сто тисяч рослин, за оцінками фахівців, залишаються без наукової назви. Для грибів картина ще більш розмита: із передбачуваних двох мільйонів видів описана лише частина, а ризик зникнення оцінено менш ніж для одного відсотка відомих.
К’ю повністю оцифрував свої сім з половиною мільйонів зразків, включаючи дарвінівські. На піку проєкту команда робила до двадцяти тисяч знімків високої роздільної здатності на день. У світі зараз доступно сто сорок п’ять мільйонів цифрових зразків, але це менше шістнадцяти відсотків усіх матеріалів, що зберігаються в гербаріях.
Оцифровані колекції вже показали, як змінюється ритм життя рослин. Модель, що вивчила вісім мільйонів зразків, виявила, що за останнє століття терміни цвітіння в середньому зсунулися на два з половиною дні за десятиліття. Одни види зацвітають раніше, інші пізніше — і це може нарушити зв’язки з запилювачами та тваринами, залежними від сезонних циклів.
Технології дозволяють вилучати ДНК навіть із грибних зразків віком до ста вісімдесяти років. Такі дані допомагають шукати нові речовини для ліків і краще розуміти поширення грибкових хвороб. ШІ прискорює роботу зі складними групами рослин і відкриває доступ до матеріалів із регіонів із високим біорізноманіттям, таких як Мадагаскар.
Автори звіту наголошують і на ризиках: високих витратах енергії та води в дата-центрах. Без цифрових інструментів значна частина колекцій так і залишиться невидимою для науки. Цифрові бази можуть посилити існуючі перекоси, якщо залишаться неповними.
Щоб системи приносили користь, потрібні повніші колекції, партнерства між технологічними компаніями та природоохоронними організаціями, а також стале фінансування архівів. Оцифрування дарвінівської колекції — лише початок шляху, на якому старі зразки можуть вказати на рослини, здатні допомогти в боротьбі з голодом і хворобами.
Кожен оцифрований аркуш — це не просто знімок, а потенційний ключ до видів, які можуть зникнути раніше, ніж їх встигнуть вивчити.
