8 жовтня світ відзначає Всесвітній день восьминогів — істот, чиї вісім щупалець і вміння змінювати колір і текстуру шкіри вже давно вражають уяву. Ці молюски не просто ховаються від хижаків: вони використовують знаряддя, розв'язують задачі та демонструють поведінку, яка змушує переглядати уявлення про інтелект у безхребетних.
Нещодавні знахідки японських палеонтологів показали, що в пізньому крейдяному періоді, приблизно 100–72 мільйона років тому, жили справді гігантські восьминоги. За розміром щелепи викопного виду Nanaimoteuthis haggarti вчені оцінюють довжину тіла від 6,6 до 18,6 метра. Такі розміри дають змогу припустити, що давні головоногі займали вершину харчового ланцюга в океанах того часу, змагаючись за масштабами з найбільшими сучасними кальмарами.
Водночас на Галапагоському архіпелазі описано новий вид — Microeledone galapagensis, крихітний синій восьминіг завбільшки з м'ячик для гольфу з короткими щупальцями. Експедиція 2015 року за допомогою підводного апарата виявила його на великій глибині, а нещодавнє дослідження підтвердило статус нового для науки виду. Питання про те, як саме він добуває їжу короткими кінцівками, залишаються відкритими.
Окрему увагу привертають спостереження за розмноженням патагонського восьминога Octopus tehuelchus. Самки відкладають яйця в черепашки устриць і невтомно охороняють кладку, відмовляючись від їжі на весь цей період. Рідкісні знімки ембріонів із уже сформованими очима дають змогу зазирнути в ранні етапи життя виду, чий охоронний статус поки не визначено остаточно, хоча вилови в регіоні скорочуються.
Ці відкриття — від викопних колосів до сучасних карликів — підкреслюють, наскільки різноманітною і малодослідженою є група восьминогів. Кожен новий факт нагадує, що океанські екосистеми зберігають значно більше таємниць, ніж ми встигаємо розкрити, і що збереження оселищ безпосередньо впливає на можливість подальших знахідок.
