У фондах чиказького Музею Філда десятиліттями лежав скам'янілий відбиток, який вважали вже відомим видом. Перегляд анатомії черепа й осьового скелета показав: перед дослідниками — новий рід і вид протоамфібії, що жила 309 мільйонів років тому в болотистій дельті майбутнього Іллінойсу.
Тварина отримала ім'я Jeanerpeton mazonensis. Перша частина — данина матерям двох головних авторів дослідження, обох звати Жан. Друга відсилає до місцезнаходження Мейзон-Крік, де в карбоні стрімко накопичувалися осади й зберігалися найтонші деталі.
Виняткова збереженість дозволила розгледіти луски на спині, черевні «ребра» — гастралії — і навіть відбитки очей. Вчені зазначають, що це, можливо, найдавніше свідчення структур, схожих на подушечки пальців сучасних безхвостих амфібій. Істота нагадувала приземкувату саламандру з рисами, що зближують її з ранніми жабами.
Раніше скам'янілість відносили до виду Amphibamus grandiceps. Подібні «таксони-кошики» нерідко приховують різноманіття. Нові дані вказують: у регіоні мешкало більше представників анфібаміформ, ніж припускалося. Мейзон-Крік уже дав одні з найранніших слідів ключових ліній ранніх чотириногих.
Дослідження провели стажерки програми Women in Science Музею Філда Еллісон Сефковик і Пейтон Кольберг разом з колегами. Їхня робота показує, як уважний повторний погляд на старі колекції відкриває нові сторінки еволюції хребетних.
Такі знахідки нагадують: навіть у добре вивчених місцях можуть ховатися невідомі раніше мешканці давніх екосистем, чиї риси проливають світло на перехід життя від води до суші.
