У знаменитих смоляних ямах Ла-Бреа, де десятиліттями знаходили кістки мамонтів і шаблезубих котів, палеонтологи несподівано натрапили на сліди зовсім іншого мешканця — крихітної жаби, що жила близько 45 тисяч років тому. Рештки, вилучені ще в 1929 році, десятиліттями зберігалися в музейних колекціях, поки їх не переглянув дослідник Х. Альберто Крус. Виявилося, що це не просто знайома лопатконога жаба, а зовсім новий вид, названий Spea labreae.
Відкриття стало лише другим випадком опису вимерлої амфібії льодовикового періоду в Північній Америці. Кістки, зокрема фрагмент крижово-уростильного відділу, відрізнялися характерними рисами, які не збігалися ні з сучасними видами, ні з відомими викопними. Вочевидь, жаба потрапила в липку смолу і збереглася завдяки унікальним умовам ям. Такі знахідки рідкісні: амфібії мають крихкий скелет і рідко потрапляють у палеонтологічний літопис.
Значення відкриття виходить далеко за межі простої систематики. Амфібії надзвичайно чутливі до змін температури та вологості — вони немов живі індикатори навколишнього середовища. Присутність Spea labreae разом із рештками мексиканської риючої жаби (Rhinophrynus dorsalis), чиї найближчі сучасні популяції знаходяться за 2500 кілометрів на південь, вказує на вологіший і, можливо, прохолодніший клімат у районі нинішнього Лос-Анджелеса наприкінці останнього льодовикового періоду. Ці дані допомагають уточнити картину давніх екосистем, де великі ссавці часто затьмарюють роль дрібних тварин.
Дослідники зазначають, що подібні мікрофауністичні знахідки дозволяють краще зрозуміти, як кліматичні зрушення впливали на розподіл видів у минулому. Сьогодні, коли зміни клімату відбуваються стрімко, уроки льодовикового періоду набувають особливої цінності: вони показують, які види могли зникнути або змістити ареали при потеплінні. Архіви Ла-Бреа, як виявляється, ще зберігають чимало сюрпризів навіть після століття розкопок.
На відміну від гучних знахідок мегафауни, ця жаба нагадує про те, наскільки важливі «невидимі» ланки екосистем. Її зникнення та зсув ареалів інших амфібій малюють картину поступової трансформації ландшафту від вологіших умов до сучасних посушливих. Такі деталі допомагають будувати точніші моделі минулих і майбутніх змін.
Відкриття Spea labreae ще раз підтверджує: навіть у добре вивчених місцях наука здатна підносити несподівані уроки про крихкість природних систем.
