Пік мовного розмаїття на планеті припав не на далеке палеолітичне минуле, а на період між однією та трьома тисячами років тому. Саме тоді, за даними нового дослідження, на Землі звучали десятки тисяч мов — значно більше, ніж приблизно сім з половиною тисяч, якими користуються сьогодні.
Науковці з Іспанії, США та Німеччини реконструювали зміни мовного ландшафту за останні дванадцять тисяч років. Вони спиралися на етнографічні відомості про традиційні суспільства, оцінки чисельності населення в голоцені та статистичне моделювання. Результати опубліковано в журналі Science, і вони показують: спад розпочався задовго до європейської колонізації та збігся зі зростанням великих держав та імперій.
Розширення таких утворень призводило до сталих контактів між раніше ізольованими групами. Домінантні мови поширювалися разом із політичними інститутами, технологіями та, іноді, хворобами. Малі спільноти могли поглинатися або витіснятися, а їхні мови переставали передаватися наступним поколінням. Римська імперія — один із прикладів, який часто згадують у дискусіях, хоча модель не пов'язує конкретні втрати з окремими державами.
«Найнесподіваніший результат — наскільки недавнім виглядає пік», — зазначає лінгвістка Єльського університету Клер Боверн. Після максимуму послідувало різке скорочення, особливо за останні дві тисячі років. Європейська колонізація, безумовно, посилила процес, але коріння сягає глибше — у добу перших багатонаціональних держав.
Сьогоднішні мови постають як ті, що вижили після масштабного й вибіркового історичного «пляшкового горлечка». Це означає, що багато рис сучасних мов можуть бути поширеними саме тому, що носії цих мов колись розширювали свій вплив. Глобальна модель не дає точного перепису давніх мов і не дозволяє назвати конкретні війни чи епідемії винуватцями окремих утрат.
Дослідження наголошує: мовне розмаїття зростало разом із населенням у період становлення землеробства, але згодом політична централізація почала його скорочувати. Питання про те, наскільки репрезентативними є нинішні мови для всієї історії людства, залишається відкритим і потребує подальших уточнень.
Розуміння цих процесів допомагає точніше оцінювати, які особливості мов і культур ми вважаємо універсальними, а які — результатом історичного відбору.
