На Кубі вийшло друге видання каталогу рослин архіпелагу — єдиного в Карибському регіоні, де вперше каталогізовано всю флору цілком, включно зі споровими рослинами. Загалом 8392 таксонів: 7504 судинних видів і 888 видів мохів, печіночників і антоцеротів. З них 43,4% — ендеміки, види, які існують тільки на Кубі й більше ніде на планеті.
Ця цифра здається абстрактною статистикою, але варто пам'ятати: за нею два роки інтенсивної праці 86 фахівців із понад 55 установ. Умови роботи були складними, але колективна воля дозволила завершити проєкт. Каталог — не просто список: у ньому понад дві тисячі сторінок і 382 розділи, розподілені за родинами й територіями. Уперше під однією обкладинкою зібрано наукові назви й народні імена рослин, їхній розподіл за провінціями, екологічну прив'язку кожного виду, оновлену таксономію — стандарт, який кубинські ботаніки шукали десятиліттями.
За даними каталогу, на островах зростає 349 родин, 2073 родів і майже сім тисяч місцевих видів. З них 3019 — унікальні для Куби. Десять родин дають понад сорок відсотків усієї місцевої флори, а десять родів концентрують майже чверть усіх ендеміків. Ця концентрація генетичного різноманіття в небагатьох групах робить кубинську флору особливо крихкою: втрата одного роду — це вже значний удар по генофонду архіпелагу.
Найбагатші провінції — Гуантанамо, Сантьяго-де-Куба, Ольгін і Пінар-дель-Ріо, кожна вміщає понад 2500 таксонів і більше 700 ендеміків. Ці центри різноманіття часто залишаються в тіні міжнародної уваги, хоча вони зберігають рослини, що трапляються тільки тут і більше ніде у світі. Схід острова, що охоплює перші три провінції, вирізняється особливо: там сконцентровані тропічні ліси, гірські хмарні екосистеми, омивані хмарами, і унікальний карстовий ландшафт із моготе — гостроверхими пагорбами, що виходять із рівнини.
Каталог перетворився з довідника на інструмент. Він дає точну географічну та екологічну лінію відліку: де зростає кожен вид, які з них ендемічні, як вони пов'язані з конкретними рослинними формаціями й ґрунтами. Але головне — без такого ретельного інвентарю будь-які плани охорони залишаються на папері. На Кубі перебувають під критичною загрозою 950 видів флори, і більшість із них, без точного опису їхніх ареалів та екології, залишаються невидимими для науки й політики.
Робота велася в непростих обставинах. Фахівці знаходили способи продовжувати дослідження, коли економічні та політичні умови штовхали до відступу. Результат — цілком оновлена таксономія, уточнені назви й географічні дані для кожного виду. Тепер у кубинських ботаніків і природоохоронців є те, чого не було раніше: єдиний стандарт, що об'єднав знання, накопичені поколіннями розрізнених дослідників.
Для невеликого архіпелагу такий обсяг роботи — рідкісне досягнення. Більшість країн Карибського регіону досі не мають подібних повних зведень флори. Куба показала, що систематичний облік рослинного світу можливий навіть за обмежених ресурсів, якщо є організаційна воля координувати зусилля вчених різних поколінь і установ.
Точний облік того, що зростає на землі, — перший крок до його збереження. А другий крок — коли такий облік із вузькоспеціальної інформації стає основою державної політики збереження природи.
