На горбистих схилах Західних Гхатів, серед вічнозелених лісів Тамілнаду, ботаніки натрапили на рослину, яка не вписувалася в жодну звичну схему. Її квітки поодинокі й ростуть просто з пазух листків на пониклих стеблах. Віночок темно-коричнево-пурпуровий з білястим відтінком, центральна корона позбавлена опушення, а насінини сягають 14 міліметрів завдовжки, що для цього роду незвично велико. За сукупністю ознак знахідка найближча до Ceropegia annamacharyae, а вузькими листками й загальним виглядом нагадує Ceropegia swarupa. Назву Ceropegia tamilnaduensis дано на честь штату, де зібрано перші зразки.
Відкриття зробили фахівці Ботанічної служби Індії під час планової флористичної експедиції в заповіднику Неллай. Рослину знайшли на висоті близько 380 метрів над рівнем моря, на схилі біля струмка, в оточенні густого вічнозеленого лісу. Понад п'ятдесят квітучих особин виглядали міцними й благополучними, і саме ця численність швидко привернула увагу дослідників. Опис нового виду опублікували в журналі Kew Bulletin, міжнародному рецензованому виданні з таксономії та охорони судинних рослин, у 2026 році. Автори роботи: Арумугам Сенніаппан, Судеб Бера і Картігеян Каліямурті.
Заповідник Неллай лежить у Західних Гхатах, одній із глобальних гарячих точок біорізноманіття, яку разом зі Шрі-Ланкою відносять до числа найбагатших природних регіонів світу. Хребет особливо багатий на ендеміки. У північній частині Західних Гхатів рід Ceropegia налічує 17 ендемічних видів, більше, ніж будь-який інший рід серед 159 строго ендемічних видів квіткових рослин цієї області. Загалом в Індії рід представлений 61 таксоном, які розподілені по семи секціях. Цю картину звів воєдино Камбале і Ядав у ревізії 2019 року, і з 61 таксона 44 (72%) ендемічні. Інакше кажучи, новий вид з'явився не в порожнечі, а в одному з найщільніших «гнізд» різноманіття цього роду. Охоронні території зберігають ліси й лучні угруповання, і саме там рідкісні види можуть довго залишатися непоміченими. Наскільки легко такі рослини вислизають від уваги, показує історія Ceropegia maculata: у Тамілнаді її відкрили заново через 154 років після першого опису.
Зовні рослина нагадує багаторічну трав'янисту форму з вузькими листками й пониклими стеблами. Квітки, що виходять просто з пазух листків, у поєднанні з рештою ознак роблять її впізнаваною для фахівця. Порівняння з гербарними зразками та світовою літературою підтвердило: перед ученими справді новий таксон, а не варіант уже відомого виду.
Охоронний статус поки визначено як «недостатньо даних» (Data Deficient) за критеріями МСОП. Це не знак безпеки, а ознака прогалини: оцінити загрозу без даних про ареал і чисельність неможливо. Понад п'ятдесят особин знайдено в межах заповідника, але розміри популяції та реальні межі ареалу поки невідомі, і саме їх належить з'ясувати подальшими польовими роботами. Для флори регіону така ситуація не рідкість. За даними списку ендемічних видів північної частини хребта за 2014 рік, 34 таксона відомі лише за типовими зборами і не були знайдені повторно, попри багаторічні польові пошуки.
Кожне таке відкриття нагадує: навіть у давно досліджених регіонах залишаються білі плями, і заповнити їх вдається лише там, де природа може розвиватися спокійно, а заповідники продовжують працювати.
