У каламутних водах біля берегів Малайзії дельфіни орієнтуються не очима, а звуками — і саме ці звуки тепер записують учені, щоб зрозуміти, як людина змінює їхній світ.
Саліза Боно, біоакустик з організації MareCet, вивчає голоси індo-тихоокеанських горбатих і іравадійських дельфінів (Sousa chinensis і Orcaella brevirostris). Її робота почалася з простої цікавості: в дитинстві вона вперше побачила дельфіна в Австралії й була вражена, що це ссавець, який дихає легенями під водою. Згодом, дізнавшись про діалекти косаток, вона вирішила присвятити життя біоакустиці.
У прибережних водах Малайзії мешкає 27 видів морських ссавців. Багато з них, як і гангський дельфін, майже сліпі й повністю залежать від ехолокації та свистів. Шум від човнів і риболовних суден порушує їхнє спілкування: коли судно наближається ближче ніж 500 метрів, частота свистів різко падає й не відразу відновлюється.
Головні загрози — прилов у сітки та шумове забруднення. Для боротьби з приловом MareCet випробовує акустичні пінгері: вони видають високочастотний сигнал, чутний лише морським ссавцям, і попереджають дельфінів про невидимі сітки. Рибалки при цьому не втрачають улов, а дельфіни — життя.
Фінансування залишається гострою проблемою: морські гідрофони в кілька разів дорожчі за наземні. Водночас обізнаність малайзійців про місцевих дельфінів поки що низька — «якщо не знаєш, то й не любиш», як кажуть в організації. Поступово забудовники починають звертатися до вчених перед початком робіт, щоб оцінити акустичне середовище.
Дельфіни виступають індикаторами здоров'я океану: їхня присутність свідчить про те, що екосистема ще справляється з навантаженням.
