21 вересня 2026 року міністр президентства Хуан Карлос Орільяк постав перед Національною асамблеєю Панами й представив два законопроєкти: один — про надання статусу «Лабораторії національного інтересу» з правом на матеріальну підтримку та стимули, другий — про перетворення Національної системи досліджень (SNI) на структуру з власною юридичною особою та більшою автономією.
Для країни, де інвестиції в дослідження й розробки залишаються одними з найнижчих у Латинській Америці, а кількість дослідників невелика, цей крок виглядає як спроба закрити розрив між підготовкою науковців за рахунок державних стипендій і відсутністю інфраструктури для їхньої роботи після повернення.
Орільяк — юрист із понад сорокарічним досвідом управління сімейними компаніями з оренди нерухомості, який раніше обіймав посади радника в банку, в Міністерстві довкілля, в управлінні у справах біженців і в структурах безпеки. У кабінеті президента Хосе Рауля Муліно він відіграє роль найближчого координатора, людини, якій довіряють вести діалог із бізнесом і забезпечувати наступність влади.
Його послужний список засвідчує послідовний акцент на правових та адміністративних реформах, а не на галузевій експертизі. Представляючи проєкти, Орільяк наголосив на юридичних прогалинах у SNI, створеній ще в 2007 році, та на необхідності залучити приватний сектор. Це відповідає його звичці діяти через інституційні механізми та коаліції, а не через пряме втручання в науковий порядок денний.
Публічно ініціативи подаються як інструмент підвищення конкурентоспроможності та повернення талантів. Насправді вони дають виконавчій владі додаткові важелі розподілу ресурсів і впливу на дослідницькі центри, особливо в умовах фрагментованої Асамблеї та низької довіри до державних інститутів.
Як підприємець, звиклий оптимізувати активи, Орільяк бачить у науці не самоціль, а спосіб залучити інвестиції та створити умови для економічного зростання. Перетворення SNI на асоціацію публічного інтересу за участю приватних гравців — логічне продовження його лінії на розширення державно-приватного партнерства.
У ширшому сенсі цей епізод показує, як політики без фахового бекграунду використовують правові інструменти для розв'язання структурних проблем: не змінюючи пріоритети, а змінюючи правила гри. Для Панами це означає шанс на поступове зміцнення наукової бази, але лише якщо за статусом підуть реальні ресурси та незалежність, а не чергова бюрократична надбудова.
