В інтерв'ю Тайлеру Коуену 22 жовтня 2026 року Майкл Кратсіос, головний радник Трампа з науки і технологій, докладно виклав суть доповіді «Science: A New Golden Age». Він прямо заявив, що лінійна модель Ванневара Буша, де держава фінансує базові дослідження в університетах, а промисловість їх комерціалізує, застаріла. Натомість акцент на «суперінтелект» — так Кратсіос називає передовий ШІ — як головний інструмент прискорення відкриттів у національних лабораторіях через проєкт Genesis Mission.
Для Кратсіоса цей крок логічний. У першому президентстві Трампа він обіймав посаду головного технологічного офіцера США, а до того працював в інвестиційній компанії Пітера Тіля та в Scale AI. Його досвід інвестора і технолога підказує: держава має не просто роздавати гранти, а задавати пріоритети й забезпечувати доступ до обчислювальних потужностей, де приватний сектор уже вкладає більше, ніж будь-коли.
Доповідь і подальші заяви Кратсіоса показують послідовний патерн: він завжди виступав за зниження регуляторних бар'єрів для нових технологій — від безпілотників до ШІ-діагностики. Тепер та сама логіка застосовується до науки загалом. Фокус зміщується з обсягу фінансування на ефективність: «краще менше грошей на правильні речі, ніж більше на неправильні».
Водночас Кратсіос визнає, що Конгрес зберіг попередні асигнування NIH, а президент запропонував рекордний бюджет на НДДКР. Однак критики відзначають скорочення в окремих напрямах і менший наголос на університетах. Сам Кратсіос бачить у цьому не відмову від науки, а перебудову екосистеми під нову реальність, де приватний капітал, філантропія і національні лабораторії відіграють більшу роль.
Ключовий елемент плану — Genesis Mission: федеральний «інструмент» на базі суперкомп'ютерів, доступний усім агентствам для ШІ-прискорених досліджень у хімії, матеріалознавстві та біомедицині. Кратсіос підкреслює, що суперінтелект стане «найбільшим проривом в історії наукових відкриттів».
Цей підхід підтверджує давній стиль Кратсіоса: він не боїться змінювати інститути, якщо вони не відповідають технологічним зсувам. Його репутація технократа-інвестора, а не академічного вченого, пояснює, чому пріоритет віддається прикладним результатам і партнерствам з індустрією, а не традиційному «блакитному небу» досліджень.
Зрештою, план Кратсіоса — це не просто оновлення наукової політики, а спроба вбудувати американську науку в епоху, де ШІ вже змінює правила гри. Успіх залежатиме від того, чи вдасться зберегти баланс між ефективністю та фундаментальними відкриттями, які не завжди приносять швидкий ROI.
