До центру порятунку диких тварин у тайській провінції Кхонкен щодня надходять крихітні леопардові кішки, обпечені на полях цукрової тростини. Ще недавно такі випадки були рідкістю, а тепер їх десятки за сезон.
Леопардова кішка, або Prionailurus bengalensis, — невеликий хижак, що мешкає в лісах і на узліссях Південно-Східної Азії. Останніми роками її популяція в Таїланді зазнає дедалі більшого тиску: фрагментація місць існування, випалювання полів і розширення сільгоспугідь витісняють тварин ближче до людини.
З 2023 року до центру щороку привозять до 65 кошенят — у шість разів більше, ніж раніше. Понад половину з них знаходять на обвуглених полях з опіками та виснаженням. Співробітники зазначають, що багато малюків спершу потрапляють до людей додому, де їх намагаються вигодувати, але без спеціального догляду шанси на виживання падають.
У центрі тварин спершу стабілізують: лікують опіки, інфекції, перевіряють на віруси імунодефіциту кішок, парвовірус і чумку. Кожного чіпують і лише потім переводять у просторий вольєр для реабілітації. Тут за два місяці кошенята вчаться лазити, полювати на живу здобич і уникати людей.
М'який випуск, коли тварини поступово звикають до свободи, виявляється ключовим етапом. Без нього, за словами фахівців, шанси на виживання в дикій природі різко знижуються. Випущених кішок відпускають у національний парк Пху Пха Ман, однак і там місця вже обмежені.
Смертність у центрі знизилася з 60 до 33 відсотків завдяки вдосконаленим протоколам і відмові від домашнього утримання. Водночас зростання кількості надходжень указує на системну проблему: втрату придатних місць існування.
Реабілітаційні центри дають окремим тваринам другий шанс, але не вирішують корінної причини — скорочення природних територій. Лише збереження й відновлення лісових масивів дозволить леопардовим кішкам повернутися до сталого існування без постійної допомоги людини.
