У затоці Ейяф'єрдур, найдовшому фіорді Ісландії, спостерігачі за китами все частіше зустрічають горбатих китів (Megaptera novaeangliae). Нещодавня екскурсія показала близько п'ятнадцяти особин, які виринали поруч із човном, демонструючи характерні фонтани та помахи хвостовими лопатями. Такі зустрічі вже не рідкість навіть у листопаді, коли традиційно кити мігрують у теплі води.
Популяція горбатих китів у водах Ісландії помітно зросла за останні десятиліття. Після заборони комерційного китобійного промислу в середині XX століття чисельність відновилася з кількох тисяч до оцінних 10–15 тисяч особин. В Ейяф'єрдурі, де раніше китів майже не бачили, тепер фіксують регулярні скупчення, а туроператори відзначають рекордні серії успішних виходів у море.
Причина часткової відмови від міграції, вочевидь, пов'язана із загальним зростанням популяції. Молоді особини, які ще не досягли статевої зрілості, залишаються в продуктивних північних водах, де достатньо корму — крилю та дрібної риби. Це дозволяє їм накопичувати сили без довгої та небезпечної подорожі.
Здорова екосистема фіорду підтримує таке скупчення: рясність планктону й риби створює сприятливі умови для годування. Спостереження показують, що кити повертаються в ті самі райони з року в рік, що свідчить про стабільність середовища. Однак зміни в розподілі кормових ресурсів можуть впливати на поведінку тварин і потребують подальшого моніторингу.
Для місцевих громад і туристів ці зустрічі стають джерелом доходу та приводом для дбайливого ставлення до моря. Екологічний whale-watching допомагає фінансувати дослідження й охорону, перетворюючи інтерес до тварин на практичну підтримку їхнього середовища існування.
Відновлення горбатих китів в ісландських фіордах нагадує, що послідовний захист морських ссавців дає відчутні результати, і продовження таких зусиль залишається ключем до збереження балансу в океані.

