У грудні 2024 року дослідники, які працювали з підводним апаратом SuBastian у морі Ведделла, помітили дивовижне видовище: зграйки антарктичного крилю активно рухалися вздовж мінеральних тріщин на дні океану. Ніхто не очікував зустріти цих крихітних ракоподібних, звичних до поверхневих вод, на глибині понад 900 метрів біля гідротермальних джерел.
Усі відібрані особини виявилися статевозрілими самками з ікрою. Аналіз вмісту їхніх шлунків показав, що вони живилися хемосинтетичними мікробами — бактеріями, які отримують енергію не від сонячного світла, а від хімічних сполук, що виділяються джерелами. Такі дані підтвердили дослідження мікробіому, ізотопного складу та вмісту мікроелементів у тканинах.
Раніше вважалося, що криль переважно мешкає у верхніх 300 метрах води й живиться фітопланктоном. Тепер з'ясовується, що репродуктивні самки можуть спускатися на значні глибини, де доступна цілорічна їжа та важливі мінерали — марганець, цинк і залізо, необхідні для розвитку ембріонів. При цьому в тканинах виявлено й токсичні метали, такі як свинець і кадмій.
Відкриття, опубліковане у вересні 2026 року в журналі Communications Biology, змушує переглянути уявлення про життєвий цикл крилю. Учені десятиліттями припускали, що нерест відбувається в поверхневих шарах; тепер доводиться враховувати можливість глибоководного нересту або принаймні підготовки до нього.
Антарктичний криль — основа харчової мережі Південного океану, що підтримує китів, тюленів, пінгвінів і риб. Крім того, він відіграє роль у секвестрації вуглецю. Якщо самки активно використовують гідротермальні оселища, це змінює розуміння екології виду й вимагає врахування таких зон під час планування морських охоронних територій.
Гідротермальні джерела, де життя існує без фотосинтезу, давно вражають біологів. Тепер до них додався ще один вимір: вони можуть слугувати своєрідною «їдальнею» для ключового виду Південного океану в період розмноження. Це підкреслює, наскільки мало ми знаємо про глибоководні екосистеми та їхні зв'язки з поверхневими.
Дослідження проводилося в рамках експедиції National Geographic і Rolex Perpetual Planet Ocean Expedition за участю Schmidt Ocean Institute. Автори наголошують на необхідності подальших спостережень, щоб зрозуміти, наскільки широко поширена така поведінка.
Відкриття показує, що навіть добре вивчені види можуть підносити сюрпризи, коли вчені спускаються глибше, ніж зазвичай.
