На початку листопада 2026 року історія з томографічними дослідженнями плато Гіза отримала новий поворот. Дослідник Тревор Грассі привернув увагу громадськості до деталі, яка досі залишалася майже непоміченою. Журнал Remote Sensing (MDPI) у серпні 2026 року відкликав статтю Філіппо Біонді та Коррадо Маланги 2022 року про внутрішню будову Великої піраміди. Водночас у тому самому журналі досі висить майже ідентична робота Біонді, виконана тим самим методом — SAR Doppler tomography — але вже щодо вулкана Везувій.
Обидві статті описують той самий підхід: аналіз мікрорухів, зафіксованих супутниками COSMO-SkyMed, із подальшою побудовою томографічних карт глибин. У випадку Везувію метод дозволив побачити магматичну камеру та систему каналів. Стаття залишається у відкритому доступі. Коли ж той самий інструмент було спрямовано на піраміду Хеопса і він виявив мережу внутрішніх структур, журнал через чотири роки після публікації оголосив про «серйозні методологічні та статистичні помилки» і зняв роботу.
Автори з рішенням не погодилися. В офіційному повідомленні про відкликання прямо зазначено, що Біонді та Маланга висловили незгоду. Конкретних технічних зауважень у відкритому доступі майже немає — лише загальне формулювання. Саме цей контраст і став предметом обговорення. Та сама технологія в тому самому виданні визнається робочою, коли йдеться про вулкан, і оголошується неспроможною, коли йдеться про найдавніші пам'ятки Єгипту.
Тревор Грассі у своєму повідомленні прямо пов'язав це з тим, що сканування вулкана не зачіпає усталених уявлень про історію цивілізації, а дані щодо Гізи — зачіпають. Робота Біонді стала основою для подальших заяв команди про другого сфінкса та обширний підземний комплекс під плато. Після конференції в Болоньї в червні 2026 року та виходу англійської версії матеріалів інтерес до цих результатів лише зріс. Відкликання статті 2022 року відбулося на тлі цієї зростаючої уваги.
Метод, про який ідеться, спирається на обробку когерентної вібраційної інформації, що міститься в супутникових радіолокаційних знімках. Дослідники стверджують, що фонові сейсмічні коливання дозволяють «просвічувати» об'єкти на значну глибину. У випадку Везувію це дало картину внутрішньої структури, узгоджену з іншими геофізичними даними. Стосовно ж Гізи ті самі принципи виявили аномалії, які не вписуються в класичну картину пірамід як виключно поховальних споруд.
Цього тижня, за словами Грассі, очікується подальший розвиток ситуації. Сам факт паралельного існування двох майже однакових робіт в одному журналі вже виносить на поверхню питання про критерії наукової оцінки. Технологія або працює, або ні. Якщо її визнано придатною для вивчення магматичних камер, то її застосування до кам'яних споруд давнини потребує не менш ретельного розгляду, а не вибіркового відкликання.
Історія з цими двома статтями показує, наскільки чутливою залишається тема Гізи. Дані, отримані з орбіти, продовжують накопичуватися. Англійська версія болонської конференції доступна широкій аудиторії. Тепер увага зміщується до того, як наукова спільнота реагуватиме на сам факт подвійного стандарту. Плато Гіза й далі зберігає інформацію, яку сучасні методи лише починають вилучати. І чим далі, тим складніше вдавати, що цієї інформації не існує.
