У середині вересня 2026 року сталася подія, яка може змінити звичний хід дискусії про неопізнані аномальні явища. Конгресмен США Ерік Берлісон разом з колишнім міністром оборони Японії Ясукадзу Хамадою та колишнім депутатом японського парламенту Йосіхару Асакавою опублікували спільну статтю. У ній вони відкрито заявили: обрані представники демократичних країн більше не можуть чекати, поки власні спецслужби та оборонні відомства вирішать, яку інформацію надавати. Час діяти спільно.
Від лютого 2026 року адміністрація США в рамках програми PURSUE розпочала безпрецедентне розсекречення документів, відеозаписів і свідчень про зустрічі з UAP. Серед них — звіти високопосадовців розвідки про «надрозігріті» об'єкти, які діляться на частини, маневрують на величезній швидкості та підлітають до вертольотів на лічені метри. Ці матеріали стали історичним відходом від майже вісімдесятилітньої політики замовчування. Однак парламентарі отримали не відповіді, а нові запитання. Хто або що вільно літає над секретними військовими об'єктами? Кому належить ця технологія? І чому обрані представники народу досі не мають повного доступу до даних?
Японські законодавці натрапили на ту саму стіну. У травні 2026 року американські релізи розкрили два нез'ясовані інциденти в зоні відповідальності Індо-Тихоокеанського командування США. Японські депутати дізналися про них не від власного міністерства оборони, а з американських файлів. Ще показовішим став випадок у липні 2025 року біля атомної станції Ґенкай у префектурі Саґа. Охорона спостерігала три сяючі об'єкти майже дві години. Поліція згодом назвала побачене «літаком», але камери станції все зафіксували. Досі депутати Національного парламенту Японії так і не отримали ці записи. Міністерство оборони та поліція посилаються на триваюче розслідування.
Американське агентство AARO ще у 2023 році відзначило західні та південні райони Японії як одні зі світових «гарячих точок» за кількістю повідомлень про UAP. Тепер японські парламентарі прямо кажуть: власних каналів недостатньо. Те саме стверджують і їхні американські колеги. Класичний шлях — «ввічливо попросити» ЦРУ або Пентагон — більше не працює.
Саме тому Берлісон, Хамада та Асакава звернулися до нового майданчика — Міжпарламентського кокусу з нових технологій (ETIC). Це об'єднання депутатів з різних країн, створене для обговорення загроз, пов'язаних з квантовими технологіями, штучним інтелектом, дронами і, звісно, UAP. Їхня логіка проста: якщо інформація не рухається вертикально всередині національних структур, її можна зібрати горизонтально — порівнюючи дані між союзниками.
Автори статті не приховують, що йдеться про справжні технологічні перегони. Можливості, які демонструють ці об'єкти — у сфері двигунів, керування матерією і, можливо, самого простору-часу, — ставлять під сумнів звичні уявлення про фізику. Поки демократичні країни сперечаються про ступінь секретності, Китай уже створив спеціальну військову структуру і підключає штучний інтелект для відстеження «неопізнаних повітряних умов». Технологія, що дозволяє вільно з'являтися над атомними станціями та військовими базами, може перевизначити баланс сил.
Спільна позиція американського конгресмена та японських законодавців звучить прямо: люди наших країн заслуговують на відповіді, і ми маємо намір їх знайти. Йдеться більше не лише про внутрішнє американське протистояння Конгресу та спецслужб. Архітектура розкриття змінюється. Парламентарі союзних демократій починають діяти безпосередньо одне з одним, обходячи інституційні бар'єри, які десятиліттями утримували інформацію всередині закритих структур.
