Вісім митців із різних країн представили монументальні інсталяції біля Великих пірамід, досліджуючи зв'язок давньої спадщини із сучасним мистецтвом, часом і людською уявою.
Великі піраміди Гізи, що простояли понад чотири тисячоліття, стали простором для зустрічі давньої спадщини й сучасного художнього мислення. Тут відкрилася шоста виставка Forever Is Now 06 — міжнародний проєкт просто неба, організований культурною платформою Art D’Égypte. Вісім митців із різних країн представили масштабні інсталяції, створені в безпосередньому діалозі з історичним ландшафтом плато.
Експозиція триває з 8 по 28 листопада 2026 року і звертається до питань, які пов'язують давню цивілізацію із сьогоденням: як людина сприймає час і простір, що робить архітектуру вічною і яким чином культурна пам'ять продовжує впливати на наше уявлення про майбутнє.
Цього року художнє бачення виставки переважно сформоване жінками. Серед учасників — авторки з Єгипту, Франції, США, Великої Британії, Китаю та інших країн. Їхні роботи об'єднує інтерес до давніх символів і знань, але кожна мисткиня знаходить власний спосіб взаємодії з історичним місцем — через міфологію, архітектуру, скульптуру, природні матеріали та особистий досвід глядача.
Архітектура як портал між світами
Одним із центральних образів виставки стала Possible Landscapes британсько-французької мисткині Шарлотт Кольбер. У композиції поєднуються дзеркальні поверхні, скульптурні елементи та монументальна арка з нержавіючої сталі, увінчана зображенням ока. Цей мотив займає особливе місце у творчості мисткині й пов'язаний з ідеєю колективної уяви та здатності людини переглядати звичне уявлення про світ.
На плато Гізи образ набуває додаткового значення. Око відсилає до давньоєгипетської символіки, а відбивні поверхні з'єднують інсталяцію з навколишнім простором: у них взаємодіють пустеля, небо й силуети пірамід. Кольбер пропонує сприймати давні споруди не лише як пам'ятки минулого, а й як своєрідні ворота в інші світи та епохи.
Тут виникає перегук двох способів сприйняття реальності. Для давніх єгиптян піраміди були частиною уявлень про світоустрій, вічність і шлях людини за межі земного життя. В інтерпретації Кольбер вони стають відправною точкою для розмови про уяву, віру та межі видимого.
Ідея переходу продовжується в інсталяції Passage французько-американської мисткині Рафаель Ширлі. Послідовно розташовані арки утворюють прохід, спрямований до пірамід. У конструкції поєднуються метал, мідь, дерево, пальмові волокна та вручну витканий єгипетський бавовник.
Орнаменти й вигини відсилають до Нут — давньоєгипетської богині неба, яку зображували у вигляді жіночої фігури, що охоплює небесне склепіння. У роботі також закладено ідею циклічності життя, смерті й відродження.
Відвідувачі можуть пройти крізь інсталяцію, спостерігаючи, як змінюються перспектива, освітлення й тіні. Завдяки цьому твір існує не лише як архітектурна форма, а й як простір особистого переживання, у якому глядач стає частиною художнього задуму.
Від космології до універсальної мови любові
Зв'язок давніх уявлень про походження світу із сучасним мистецтвом розкриває робота Celestial Vessels британсько-ямайської мисткині Рошель Вебстер-Нембхард.
Вісім монументальних форм з єгипетського вапняку нагадують яйця й відсилають до Огдоади — восьми первісних божеств давньоєгипетської космогонії, пов'язаних з уявленням про виникнення Всесвіту з первісних вод. Мисткиня зіставляє округлу пластику скульптур із геометрією пірамід. Якщо останні втілюють архітектурну стійкість і порядок, то округлі форми виражають ідеї зародження життя й творення. Для роботи використано єгипетський камінь, а її створення відбувалося у співпраці з місцевою компанією Marmonil.
Іншу історію культурної взаємодії представляє китайська мисткиня й дизайнерка Цзян Цюн Ер в інсталяції It Is Time to Plant Love («Пора зрощувати любов»).
Дванадцять золотистих фігур-стражів шикуються в урочисту композицію, що нагадує церемоніальну процесію. У роботі поєднуються мотиви різних культур та універсальні людські цінності — любов, взаєморозуміння й єдність. Проєкт також приурочено до 70-річчя дипломатичних відносин між Єгиптом і Китаєм.
Мисткиня звертається до ідеї спільної мови, яка здатна об'єднувати людей незалежно від їхнього походження. У просторі, де давні цивілізації залишили власні символи й уявлення про світ, ця тема набуває особливої виразності.
Пейзаж, який стає витвором мистецтва
Французький митець Жоффруа Пітон у роботі Hortus Pictus («Мальовничий сад») пропонує побачити пустельний ландшафт крізь призму кольору й архітектури.
Його композиція складається з яскравих конструкцій із прорізами, що нагадують вікна й двері. Вони створюють серед пісків незвичайний простір, у якому мальовничі поверхні стають продовженням навколишнього пейзажу. Прорізи обрамляють краєвиди на піраміди, перетворюючи їх на своєрідні картини всередині архітектурної композиції.
Контраст насичених барв і стриманої палітри пустелі стає одним із головних художніх прийомів Пітона. Глядачеві пропонується не просто розглядати роботу збоку, а пройти крізь неї й самостійно відкрити нові перспективи.
Цілком інший підхід до архітектурної пам'яті демонструє турецький митець Сечкін Пірім у роботі The King’s Road («Дорога царів»).
Інсталяція є послідовністю колон з єгипетського мармуру, що формують шлях у напрямку пірамід. Її композиція відсилає до історичних доріг плато, які з'єднували каменоломні та храмові простори.
Важливу роль тут відіграють повторення, геометричний ритм і взаємодія світла з поверхнями каменю. У міру руху сонця колони відкидають мінливі тіні, завдяки чому твір постійно змінює свій візуальний вигляд. Художник звертається до архітектури як до способу організації простору і водночас до своєрідної міри часу: камінь зберігає сліди минулого, а світло щодня створює нову композицію.
Пам'ять, спілкування й шлях до вічності
Тему людських зв'язків розкриває саудівський художник Абдулрахман Таха в роботі The Gathering («Зібрання»).
Джерелом натхнення для неї стала традиційна настільна гра тавла — різновид нардів, популярний на Близькому Сході. Художник переносить знайомі ігрові елементи в монументальний масштаб: великі форми з природного каменю нагадують ігрові фішки, розташовані групами.
Звична гра перетворюється на роздум про зустрічі, спілкування й соціальні ритуали, які зберігаються протягом поколінь. Культурна пам'ять складається не лише з величних споруд та історичних подій, а й із повсякденних форм людської взаємодії.
Єгипетський художник Емад Абу Грейн представляє інсталяцію Talisman of Salvation («Талісман спасіння»), натхненну давньоєгипетською «Книгою мертвих».
У композиції поєднуються кам'яні блоки й переплетення мотузок. Художник звертається до уявлень про духовний шлях людини, захист і прагнення до вічності. Масивність каменю й переплетення ліній створюють образ переходу, у якому матеріальне й символічне виявляються тісно пов'язаними.
Давні уявлення про загробний світ отримують сучасне пластичне вираження, а сама робота стає роздумом про людську свідомість, пам'ять і духовний пошук.
Коли минуле стає частиною теперішнього
Forever Is Now 06 показує, наскільки різними можуть бути способи взаємодії сучасного мистецтва з давньою спадщиною. Для одних художників піраміди стають відправною точкою для роздумів про походження Всесвіту, для інших — символом архітектурного порядку, культурної пам'яті чи людського прагнення до вічності.
Особливість виставки полягає в тому, що історичний простір тут не слугує нейтральним тлом для сучасних творів. Він безпосередньо бере участь у творенні їхнього сенсу. Піраміди відбиваються в дзеркальних поверхнях, з'являються в обрамленні арок та архітектурних прорізів, вступають у візуальний діалог із каменем, металом, кольором і природними матеріалами.
Водночас художники не намагаються змагатися з масштабом давніх споруд чи повторювати їхні форми. Навпаки, кожен пропонує власний спосіб побачити те, що існує тисячоліттями, але продовжує відкриватися новим поколінням.
Цього року виставка набуває додаткового значення: вона збігається з десятиліттям Art D’Égypte — платформи, заснованої кураторкою Надін Абдель Гаффар у 2016 році. Її діяльність спрямована на розвиток сучасного єгипетського мистецтва й зміцнення міжнародного культурного обміну.
Forever Is Now 06 триває на плато Гізи до 28 листопада 2026 року. Проєкт нагадує, що теперішнє не відокремлене від минулого: воно постійно переосмислює його, створюючи нові образи, сенси й можливості для майбутнього.
