На березі давно зниклого озера Тагуа-Тагуа в центральному Чилі археологи виявили майже повний скелет дорослого гомфотера — вимерлого родича слонів. Череп тварини, датований приблизно 12 500 років тому, має сліди перелому, який, імовірно, міг бути завданий навмисно.
Розкопки проводила міжнародна група під керівництвом археолога Рафаеля Лабарки з Папського католицького університету Чилі. Роботи тривали з 31 серпня по 14 вересня 2026 року в регіоні О'Хіггінс. Кістки збереглися надзвичайно добре, а контекст знахідки вказує на період між 12 600 та 12 400 роками тому. Радіовуглецеві датування ще уточнюються, тому висновки поки що спираються на стратиграфію та супутні артефакти.
Особливу увагу дослідників привернув саме череп. Перелом, на думку вчених, міг бути зроблений для доступу до мозку — цінного джерела жирів і поживних речовин. Поки це робоча гіпотеза, яка потребує подальшого лабораторного аналізу. Поруч з останками гомфотера знайдено кістки вимерлих коней, обгорілі пташині кістки та кам'яні знаряддя, що малює картину систематичного використання ресурсів давнього озерного узбережжя.
Гомфотери — масивні травоїдні, що сягали кількох метрів заввишки й важили кілька тонн. Вони мешкали в Чилі в плейстоцені й зникли разом з іншими представниками мегафауни до кінця епохи. Нова знахідка доповнює вже відомі свідчення взаємодії людей із цими тваринами й показує, що групи мисливців-збирачів неодноразово поверталися до одного й того самого продуктивного місця.
Розкопки 2023–2026 років виявили мережу тестових шурфів і розширили зону дослідження. Люди, судячи з усього, не засновували тут постійних поселень, а відвідували берег періодично, використовуючи різноманітні ресурси: від великих ссавців до птахів і, можливо, рослин. Такий підхід до ландшафту говорить про гнучку адаптацію, а не про одноразову подію.
Якщо подальші дослідження підтвердять навмисну обробку черепа, знахідка стане одним із найпряміших свідчень того, як ранні мешканці Південної Америки взаємодіяли з гігантами льодовикової епохи. Вона додає деталей до картини заселення континенту й показує, що люди не просто співіснували з мегафауною, а активно включали її до свого раціону й господарства.
Такі відкриття допомагають точніше реконструювати, як давні спільноти обирали місця проживання та розпоряджалися доступними ресурсами.
