На глибині понад п'ять з половиною кілометрів немає сонячного світла. Тиск тут у багато сотень разів перевищує атмосферний, температура води близька до точки замерзання, а їжа надходить рідкісними частинками, що опускаються з верхніх шарів океану.
Зустріч на абісальній рівнині
Незвичайні кадри було отримано під час експедиції NA182 — Deep-Sea Habitats of the Hawaiian Archipelago, яку проводить Ocean Exploration Trust за підтримки NOAA Ocean Exploration.
Двадцятиденна експедиція триває з 22 вересня по 12 жовтня 2026 року на борту наукового судна E/V Nautilus. Дистанційно керовані апарати досліджують маловивчені підводні хребти, гори та абісальні рівнини в районі Гавайського архіпелагу.
Під час одного із занурень на південь від Гавайських островів і на схід від атола Джонстон апарат виявив кальмарочерва на глибині понад 5600 метрів — близько 18 300 футів.
Не кальмар і не зовсім звичний черв
Попри назву, кальмарочерв не належить до головоногих молюсків. Це багатощетинковий кільчастий черв, далекий родич багатьох морських організмів, що живуть на дні.
Назва Teuthidodrilus утворено від грецьких слів, що означають «кальмар» і «черв». Видовий епітет samae було дано на честь народу сама, який живе в районі архіпелагу Сулу, де вперше дослідили цю тварину.
Кальмарочерва виявили в 2007 році в морі Сулавесі між Індонезією та Філіппінами, а науково описано в праці Карен Осборн, Лоуренса Медіна і Грега Рауза, опублікованій у Biology Letters.
Досліджені особини сягали приблизно дев'яти сантиметрів завдовжки. Їх вирізняють десять довгих передніх придатків і численні бічні структури, що допомагають плавати в товщі води.
Саме ці широкі щетинисті «весла» створюють на відео незвичайне переливчасте сяйво. Це не обов'язково власне світло тварини: райдужний ефект виникає, коли спрямований промінь апарата відбивається й заломлюється на тонких структурах її тіла.
Кальмарочерв ніби показує нам, що для виникнення кольору іноді не потрібен сонячний промінь. Достатньо світла, форми й точки зустрічі між ними.
Життя між дном і товщею води
Більшість близьких родичів кальмарочерва пов'язана з морським дном. Але Teuthidodrilus samae пристосувався до плавання й проводить час у воді неподалік від ґрунту.
Для біологів такі тварини особливо цікаві. Вони дають змогу побачити, як еволюція перетворює вже наявну будову тіла, відкриваючи інший спосіб руху й життя.
Те, що в придонного черва могло слугувати для переміщення по поверхні, у його плаваючого родича перетворилося на систему широких гребних елементів. Тіло не створювалося заново — його можливості розкривалися й поєднувалися в новій конфігурації.
Перші спостереження давали змогу припускати, що кальмарочерви збирають довгими придатками морський сніг — частинки органічної речовини, що повільно падають згори. Новий запис розширює картину: можливо, їхнє живлення не обмежується зависсю й включає більші рештки тварин.
Але для підтвердження цього потрібно більше спостережень. Одна зустріч показує можливість поведінки, а не повний раціон виду.
Бенкет, який продовжує життя
У верхніх шарах океану енергія надходить від Сонця. В абісальній глибині її шлях значно довший.
Рештки планктону, частинки водоростей, фрагменти тіл і продукти життєдіяльності повільно опускаються вниз. Для поверхні це може виглядати завершенням, але для глибини стає доставкою енергії.
Одні організми розкладають органічну речовину, інші поїдають її частинки, треті живляться ними самими. Так речовини знову входять у живі тіла, проходять через харчові ланцюги й продовжують рух в екосистемі.
Багатощетинкові черви відіграють у цьому кругообігу важливу роль. Вони беруть участь у переробці органіки й повертають речовини, що в ній містяться, в обмін між організмами та середовищем.
Тому дивна трапеза кальмарочерва — не другорядний епізод. Це маленька сцена величезного процесу, завдяки якому безодня залишається живою.
