Під водою, південніше Тасманії, є місце величезної зустрічі. На глибині близько кілометра вугри збираються біля підводної гори Пейшенс. Їхні звивисті тіла заповнюють товщу води — і тепер ученим вдалося оцінити масштаб цього живого руху.
На піку сезонного скупчення тут може перебувати близько 2,8 мільйона вугрів Diastobranchus capensis. Це розрахункова оцінка команди під керівництвом Бена Скоулдінга з австралійської наукової організації CSIRO.
Гора, до якої сходяться шляхи
Про незвичайну кількість вугрів біля Пейшенс було відомо давно. Рибалки зустрічали їх тут ще наприкінці минулого століття, а в 2007 році підводна камера показала скупчення в усій його виразності.
Нове дослідження дозволило перейти від вражаючих кадрів до кількісної оцінки.
Виявилося, що в найбільшому обстеженому скупченні риби займали простір приблизно три кілометри в довжину, два кілометри в ширину і до 150 метрів над дном. При цьому склад угруповання змінювався: біля гори збираються і вугри, і атлантичні більшеголови — Hoplostethus atlanticus.
Глибина, яка з поверхні здається однорідною, має власну географію зустрічей.
Як звук дозволив оцінити невидиме
Порахувати мільйони риб поодинці неможливо. Тому дослідники поєднали гідроакустику та підводну зйомку.
Науковий ехолот посилав звукові імпульси й реєстрував відбиті сигнали. За ними можна оцінювати розподіл риб у товщі води. Однак самого лише еха недостатньо: різні види здатні перебувати поруч і робити внесок у загальний сигнал.
Підводні камери дозволили перевірити, хто саме опинився перед приладами. Зіставивши зображення з акустичними вимірюваннями, команда оцінила частку вугрів і масштаб їхнього скупчення.
Так звук зробив доступним для вимірювання те, що людський погляд не здатен охопити цілком. Камера показувала окремих тварин, а гідроакустика розкривала просторовий малюнок великої зустрічі.
Можливо, тут продовжується рід
Найімовірніше пояснення скупчення пов'язане з розмноженням. У досліджених самиць виявили розвинені ікринки; порожні шлунки також узгоджуються з припущенням про підготовку до нересту.
Але важлива частина історії залишається відкритою: учені ще не встановили точно, коли і де відбувається сам нерест.
Неясно й інше — чому вугри обирають саме Пейшенс, хоча поблизу є інші підводні гори зі схожими загальними характеристиками. Певну роль можуть відігравати положення гори та особливості навколишніх вод, однак остаточної відповіді поки немає.
Тут особливо цікаво розрізняти знання і загадку. Масштаб скупчення вже вдалося оцінити. Причини його дивовижної стійкості ще належить зрозуміти.
Місце зустрічі стає точкою спостереження
Пейшенс розташована в морському парку Хьюон. Можливість повертатися до цієї ділянки дозволяє дослідникам порівнювати спостереження різних років і стежити за станом угруповання.
У новій оцінці чисельності важлива саме ця перспектива: вона дає орієнтир, з яким можна зіставляти майбутні дані. За одним вражаючим числом починається тривала робота — дізнатися маршрути тварин, особливості їхнього життєвого циклу та умови, необхідні для його продовження.
Про що сьогодні нагадав океан?
У кожного вугра — власне життя і власний шлях. У певний період ці шляхи сходяться біля однієї підводної гори, створюючи явище величезного масштабу.
Дослідження дозволяє побачити, наскільки тісно окрема форма пов'язана з місцем, часом і навколишнім життям. Жоден кадр не вміщає всієї картини. Вона поступово розкривається через безліч спостережень, вимірювань і людську цікавість.
І в цьому є просте диво: поки ми дивимося на хвилі, у глибині тривають зустрічі, від яких залежить майбутнє морського життя.
Океан зберігає простір для кожного шляху. А там, де ці шляхи сходяться, народжується наступний розділ його живої історії.
