Улітку річки Квебеку нагріваються до позначок, за яких атлантичний лосось, звиклий до прохолодної води, опиняється під загрозою. Лише кілька зайвих градусів перетворюють звичне середовище на несприятливе: риба слабшає, гірше живиться і не може нормально розмножуватися.
Один зі способів утримати прохолоду — повернути деревам береги. Крони над водою відкидають тінь і закривають поверхню річки від сонця, тому прибережний ліс працює як природний кондиціонер для потоку. Але де саме висаджувати дерева, щоб ефект був відчутним? Відповідь на це питання шукали на річці Дартмут на півострові Гаспе, яка відома популяцією атлантичного лосося та любительською риболовлею.
Дослідження провели в Дослідницькому центрі Eau Terre Environnement при INRS коштом Фонду збереження атлантичного лосося. Вчені використовували LiDAR — технологію дистанційного зондування, яка будує об'ємну модель рельєфу та рослинності. Аналіз виконали з роздільністю один метр, що дало змогу точно визначити найбільш відкриті сонцю ділянки русла. Потім змоделювали, скільки сонячної енергії доходить до поверхні річки, і зіставили результати з даними про температуру води.
Картина виявилася наочною: широкі ділянки з рідкісною рослинністю отримують більше сонячної енергії, тоді як круті береги та густі зарості захищають воду природним чином. Щоб оцінювати уразливість точніше, дослідники запровадили показник «питомої радіації» — обсяг сонячної енергії, що припадає на певний обсяг води. Саме він допомагає виявити зони, найбільш схильні до нагрівання.
Потім команда змоделювала відновлення 30-метрової смуги дерев з кронами не нижче 12 метрів. Розрахунок застосували лише до деградованих ділянок, де вирубування або втрата прибережної рослинності позбавили річку природної тіні. На окремих відрізках надходження сонячної енергії скоротилося майже на 40 відсотків. Такий ефект дає змогу утримувати воду прохолоднішою саме там, де лосось найбільше потребує теплових притулків.
Висаджувати дерева повсюди не потрібно — важливіше вибрати, де вони дадуть найбільшу віддачу. На Дартмуті пріоритетні ділянки зосереджені переважно у верхній течії, а також на деяких притоках і в місцях впадіння в інші, сильно відкриті сонцю річки. Саме тут невеликі витрати на посадку здатні помітно змінити температурний режим.
Масштаби такої роботи вже видно в Шотландії, де фонди та рибоохоронні організації висаджують дерева вздовж річок мільйонами. За оцінкою Marine Scotland, лише близько 35 відсотків шотландських річок мають достатній деревний покрив, щоб отримувати охолоджувальний ефект, — а отже, потенціал для роботи величезний. Важливе й інше: деревам потрібен час. За даними шотландських природоохоронних органів, насадженням може знадобитися близько 20 років, перш ніж вони виростуть достатньо, щоб давати справжню тінь.
Відновлення прибережних лісів — не панацея, а повільний, але реальний захід адаптації, який можна розпочати вже сьогодні. Він пом'якшує дію спекотних літ, зберігає звичне середовище для лосося, важливого і для екосистеми, і для місцевих громад.
Точкове висаджування дерев там, де річка нагрівається найсильніше, дає найпомітнішу віддачу від кожного вкладеного зусилля і допомагає лососю пережити спекотне літо.
