У турецьких лісах, відновлених після пожежі близько 75 років тому, досі помітно, які дерева тоді посадили. Під густою ялицею різноманіття рослин різко падає, тоді як соснові й кедрові ділянки залишають травам і чагарникам значно більше простору. Рішення про породу, ухвалене після вогню, виявилося довговічним: воно й далі визначає, як виглядає ліс сьогодні.
У листопаді 2026 року в журналі Plant Biosystems вийшла робота, у якій дослідили кілька історичних дослідних ділянок лісовідновлення в Туреччині. Науковці зіставили насадження сосни звичайної (Pinus sylvestris), ялиці Нордмана підвиду equi-trojani (Abies nordmanniana subsp. equi-trojani) і ліванського кедра (Cedrus libani) з насадженнями сосни чорної підвиду паллазіана (Pinus nigra subsp. pallasiana), які слугували для порівняння. У кожному типі насаджень вимірювали зімкнутість крон і оцінювали видове багатство підліску на невеликих майданчиках.
Найсильніше відмінності проявилися в ялицевих насадженнях. За зімкнутості крон 88–97 відсотків там налічили всього 24 видів рослин, а на окремих майданчиках — від 3,2 до 7,0 видів. Переважали тіньовитривалі рослини, пристосовані до вологого й затіненого середовища. У насадженнях сосен і кедра видове багатство було помітно вищим — від 36 до 43 видів.
Важливий показник — бета-різноманіття, тобто те, наскільки склад рослин змінюється від одного майданчика до іншого. У ялицевих насадженнях воно становило 1,57–2,44, у кедрових — близько 1,95, тоді як у сосни чорної — 0,96–1,10, а в сосни звичайної — 1,16–1,38. Інакше кажучи, сусідні майданчики під ялицею й кедром відрізняються один від одного помітно сильніше, ніж під соснами. Аналіз показав, що склад підліску значною мірою залежить від освітленості, а вона, своєю чергою, визначається породою дерев і щільністю крон.
Особливо показовий ладанник лавролистий (Cistus laurifolius) — чагарник, типовий для місць недавніх пожеж. У міру змикання крон його рясність падала: коефіцієнт кореляції становив r = −0,38 при p = 0,015. Отже, вибір породи під час відновлення впливає не лише на дерева, а й на подальшу зміну рослинних угруповань — сукцесію.
Схожа картина спостерігається і в інших післяпожежних лісах Туреччини. У роботі про сосну турецьку (Pinus brutia) кількість видів між варіантами відновлення достовірно не різнилася, однак склад і структура рослинності змінювалися помітно: активні заходи переводили угруповання від деревно-чагарникового до однорічно-трав'янистого. Це нагадує, що «відновити ліс» і «відновити рослинне угруповання» — не одне й те саме.
З результатів випливає практичний висновок: плануючи відновлення після пожеж, важливо враховувати не лише сам факт посадки, а й те, які породи обрано і який світловий режим вони створять під наметом. Такі рішення здатні впливати на підлісок десятиліттями. Порада обирати породи, що дають помірну зімкнутість крон, — це розумна екстраполяція даних: дослідження показує зв'язок між зімкнутістю і різноманіттям, але універсального правила для всіх лісів із нього безпосередньо не випливає.
