У саванно-лісових ландшафтах Гвінеї-Бісау можна натрапити на дерево зі слідами ударів і купами каміння біля основи. Це не випадковість і не робота людей: вочевидь, тут десятиліттями розігрується рідкісна поведінка західних шимпанзе — накопичувальне кидання каміння.
Вперше таке явище задокументували в 2016 році в чотирьох популяціях Pan troglodytes verus у Західній Африці. Дорослі самці підходять до певних дерев, видають гучні крики-панхути, іноді барабанять по корінню і жбурляють або кидають каміння в стовбур чи дупло. У результаті в одних і тих самих місцях утворюються помітні скупчення каміння, а кора вкривається характерними шрамами.
Дослідження показують, що поведінка обмежена вузьким регіоном і не залежить лише від наявності каміння чи відповідних дерев. Це дозволяє припускати її культурний характер: молоді особини переймають традицію від старших. Сайти залишаються активними понад десять років — експедиції 2017 та останні роки підтвердили, що шимпанзе продовжують повертатися до тих самих дерев.
Можливі пояснення включають комунікацію на відстані, демонстрацію сили або навіть символічне маркування території. Кидання каміння часто поєднується з класичним барабаненням по корінню і слугує, ймовірно, посиленням сигналу в збудженому стані. На відміну від знарядь для добування їжі, тут камінь виступає в соціальному контексті.
Такі культурні традиції підкреслюють складність поведінки наших найближчих родичів та їхню вразливість перед загрозами. У Гвінеї-Бісау місця проживання шимпанзе піддаються ризику через розвідку бокситів, що може призвести до втрати не лише середовища, а й унікальних поведінкових практик.
Вивчення цих ритуалів за допомогою камер-пасток допомагає зрозуміти, як саме шимпанзе використовують сайти та як на них реагують сородичі, а також нагадує про необхідність зберігати не лише види, а й їхню культурну спадщину.
