У лабораторії Стенфордського університету знебарвлений фрагмент корала Pocillopora damicornis раптом почав повертати колір — достатньо було легкого контакту з генетично ідентичним здоровим сусідом. Дослідники під керівництвом Денні Коллінза спостерігали, як тканини зливаються, утворюючи своєрідний міст, яким симбіотичні водорості Symbiodiniaceae перетікають у виснажений організм.
Експеримент показав разючу різницю: усі знебарвлені фрагменти, що торкалися здорових, повністю відновилися за сім-вісім тижнів. Ті ж, що залишалися на відстані кількох міліметрів, загинули. Достатньо було п'яти-семи днів контакту, щоб запустити процес — далі корал давав раду самотужки, а швидкість розмноження водоростей виявилася в десять разів вищою, ніж у природних умовах.
Корали — це колонії генетично однакових поліпів, що живуть у симбіозі з мікроскопічними водоростями. За теплового стресу вони виганяють цих партнерів, втрачають колір і джерело енергії. Нове відкриття розкриває прихований механізм взаємодопомоги всередині колонії: здорові частини буквально «підгодовують» постраждалих.
Результати, опубліковані в Science Advances, дають надію на розроблення нових методів відновлення рифів. Однак метод працює лише між клонами, що обмежує його застосування в дикій природі, де колонії часто пошкоджуються цілком. Дослідження підкреслює, наскільки крихкими й водночас стійкими є ці екосистеми.
Відкриття нагадує, що навіть у здавалося б безнадійній ситуації природа зберігає ресурси для відновлення — якщо умови дозволяють. Для рифів це означає, що скорочення теплового стресу залишається ключовою умовою їхнього виживання.
