Міжнародна команда дослідників виявила в кістках динозавра Aratasaurus museunacionali мінералізовані структури, схожі на червоні кров'яні клітини, та хімічні сліди гему — ключового компонента гемоглобіну.
Рештки належать невеликому хижому тероподу, який жив на території сучасної північно-східної Бразилії близько 115 мільйонів років тому в ранньому крейдяному періоді. Кістки задньої кінцівки знайшли ще в 2008 році в гіпсовому кар'єрі.
Під мікроскопом учені побачили еліпсоїдні утворення розміром у середньому 23 на 20 мікрометрів усередині каналів, де колись проходили кровоносні судини. Ці структури були мінералізовані оксидом марганцю, зокрема мінералом гаусманнітом.
Хімічний аналіз підтвердив присутність молекули гем B та її зміненої форми 3,8-діетил гем B. Ці сполуки безпосередньо пов'язані з гемоглобіном, який переносить кисень у крові. Сліди амінокислот колагену також указують на збереження органічних компонентів.
Дослідження опубліковано в Proceedings of the National Academy of Sciences. Керувала роботою професорка Кліті Грайс з Університету Кертіна в Австралії. «Виявити неушкоджені похідні гему в червоних кров'яних клітинах віком 115 мільйонів років — це вражає», — зазначила вона.
Автори наголошують: це не означає, що в скам'янілостях збереглася ціла кров або білки гемоглобіну. Йдеться про мінералізовані рештки та молекулярні сигнали, які дають «відлуння» давньої біології.
Раніше подібні знахідки викликали сумніви через можливе забруднення або схожість із мінералами. Тут команда провела близько 30 тестів, зокрема лазерну спектроскопію та рентгенівський аналіз, і виключила альтернативні пояснення.
Як таке могло зберегтися? Дослідники припускають, що динозавр швидко опинився похованим в умовах низького вмісту кисню та багатого на мікроби середовища, а мінералізація відіграла роль природної капсули часу.
Відкриття ставить під сумнів попередні уявлення про те, як довго біомолекули можуть існувати в геологічному часі. Які нові вікна у фізіологію вимерлих тварин воно відкриє?
Роботу виконано міжнародним колективом за участю вчених з Австралії, Японії, Бразилії та США. Вона може вплинути на підходи до пошуку давнього життя не лише на Землі, а й за її межами.
