У листопаді на ринках і в супермаркетах Японії з'являються щільні качани хакусай — білі, з ніжно-зеленими краями листя, важкі й соковиті. Варто розрізати один, як одразу відчувається хрускіт і легка солодкість, яка посилюється після перших заморозків.
Ця капуста любить прохолоду: на холоді крохмаль перетворюється на цукор, листя стає м'якшим і ароматнішим. Саме тому хакусай — обов'язковий інгредієнт зимових набе, супів і швидких маринадів. На відміну від європейської капусти, вона майже не має різкої гіркоти й чудово вбирає смак бульйону чи соусу.
Історія хакусай у Японії коротка. Овоч завезли з Китаю наприкінці XIX століття, під час і після першої японо-китайської війни. Солдати приносили насіння додому, але рослини не давали потомства: їх запилювали китайські комахи, яких у Японії не було. Довелося десятиліттями імпортувати насіння за високою ціною.
У 1930-х роках учитель сільськогосподарської школи з префектури Міяґі Кічібей Нумакура вивів стійкий сорт, який могли запилювати місцеві бджоли й метелики. Його досі називають «батьком японського хакусай». Завдяки цьому сорту та подальшим селекційним роботам капуста поширилася по всій країні й стала зимовим продуктом.
Сьогодні основні обсяги вирощують у префектурах Ібаракі та Наґано. Мороз і короткий світловий день роблять листя особливо ніжним, а фермери цінують хакусай за стійкість до холоду й високу врожайність. Водночас мінливий клімат і конкуренція з імпортними овочами змушують виробників шукати нові стійкі гібриди.
Найкраще куштувати хакусай у листопаді–грудні на фермерських ринках або в традиційних ресторанах, де його подають у набе чи в легкій солоній закусці з комбу та перцем. Саме в цей сезон смак розкривається повністю — без зайвих приправ.
Хакусай показує, як чужий овоч, пройшовши через японську селекцію та зимові морози, став своїм і незамінним.



