У стінах звичайного вікторіанського особняка на кампусі Дублінського університетського коледжу (UCD) збереглися масивні середньовічні стіни, які довго вважалися повністю втраченими. Професор Тадг О'Кіфф зі Школи археології UCD, вивчаючи історичні джерела та архітектурні деталі, виявив, що замок Роубак початку XIII століття «ховається на видноті» під шарами штукатурки та пізніших перебудов.
Замок збудували незабаром після нормандського вторгнення 1169 року. Він прикривав південні підступи до середньовічного Дубліна і слугував важливою фортецею. До XVIII століття укріплення втратило воєнне значення, перетворилося на руїни, а близько 150 років тому на його місці звели сучасний особняк. Вважалося, що середньовічні конструкції знесли повністю.
О'Кіфф опублікував результати в журналі Archaeology Ireland. За його даними, зовні будівля виглядає цілком вікторіанською, однак внутрішні стіни, арки й навіть двір зберегли середньовічні риси. Двір за будинком сьогодні — це і є внутрішній двір замку XIII століття. Дослідник зазначає, що георгіанські та вікторіанські власники просто надбудували й обшили старі стіни, а не зруйнували їх.
Історичні записи підтверджують раннє датування: фортецю звели в перші десятиліття XIII століття, у межах життя покоління, яке пам'ятало нормандське завоювання. Замок кілька разів перебудовували в Середні віки. Серед його мешканців — лорд-канцлер Ірландії та, за переказом, король Яків II у 1689 році.
Відкриття змінює уявлення про університетську спадщину Ірландії. Тепер UCD може претендувати на найстарішу збережену будівлю серед усіх ірландських вишів. Раніше вважалося, що найдавніші споруди на кампусах належать до пізніших епох.
Випадок Роубака показує, як легко історія вислизає з уваги, коли її ховають під сучасними шарами. Подібні знахідки нагадують, що багато «нових» будівель Європи зберігають у собі фрагменти далекого минулого, якщо тільки хтось не потрудиться зазирнути глибше.
Подальші дослідження — обміри, аналіз кладки і, можливо, обмежені розкопки — допоможуть уточнити точне датування та етапи перебудов. Поки ж замок Роубак слугує яскравим прикладом того, що втрачене іноді виявляється ближче, ніж прийнято думати.
Уважний погляд на звичні стіни часом повертає цілі епохи, які, здавалося, давно зникли.
