На Тибетському плато, середня висота якого перевищує чотири тисячі метрів, сніг — це значно більше, ніж просто біла ковдра зими. Нове дослідження демонструє, що його вплив на рослинність різко змінюється при переході від весни до літа: в одних районах він негативний, в інших — позитивний, а саме це чергування охоплює чверть території плато.
Навесні пізніше танення снігу стримує початок вегетації. Рослини прокидаються пізніше, тому їхній ріст у цей період є слабшим. Науковці простежили цей зв’язок через дату сходження снігу та фенологічні зсуви: що пізніше зникає сніговий покрив, то пізніше стартує зелений сезон, що призводить до падіння весняної продуктивності.
Влітку ситуація докорінно змінюється. Ефект від раннього танення, який навесні видавався гальмівним фактором, змінює свій вектор на протилежний. До того ж вода, накопичена в ґрунті впродовж зими, продовжує живити рослини у спекотні місяці. Як наслідок, у тих самих районах, де навесні сніг стримував вегетацію, влітку він її стимулює.
Дослідники проаналізували супутникові дані про сніговий покрив та індекс рослинності NDVI за період з 2000 по 2017 роки, застосувавши моделі структурних рівнянь для розмежування шляхів впливу. З’ясувалося, що навесні домінує фенологічний механізм, тоді як влітку вирішальну роль відіграє вологість ґрунту. Більшість глобальних моделей рослинності наразі не враховують цей сезонний перехід.
Тибетське плато часто називають «водонапірною вежею Азії». Саме тут беруть початок річки, що забезпечують водою мільярди людей. Розуміння того, як саме сніг впливає на трави та чагарники в різні сезони, допомагає точніше прогнозувати зміни зеленого покриву та водного балансу всього регіону.
