У листопаді 2010 року в авторитетному науковому журналі Science було опубліковано статтю під назвою «A Wandering Mind Is an Unhappy Mind» («Блукаючий розум — нещасний розум»). Її авторами виступили гарвардські психологи Метью Кілінґсворт і Деніел Ґілберт. Робота стала однією з найбільш цитованих у галузі когнітивної психології та психології щастя, оскільки вперше дозволила масштабувати вивчення спонтанних думок у природних умовах.
Нижче представлені виключно факти, методологія та результати цього дослідження.
Методологія дослідження
До цієї роботи вчені здебільшого вивчали блукання розуму в лабораторних умовах, що не завжди відображало реальне життя. Кілінґсворт і Ґілберт вирішили зібрати дані в режимі реального часу.
Для цього вони розробили застосунок для iPhone під назвою TrackYourHappiness.
- Вибірка: В дослідженні взяли участь 2250 дорослих добровольців (від 18 до 88 років), які представляли найрізноманітніші професії та соціальні групи.
- Збір даних: Застосунок надсилав учасникам випадкові сигнали протягом дня (у моменти їхнього неспання).
- Опитувальник: Отримавши сигнал, учаснику пропонувалося відповісти на три запитання:
1. Як ви почуваєтеся зараз? (оцінювалося за шкалою від «дуже погано» до «дуже добре»).
2. Чим ви зараз займаєтеся? (пропонувався список із 22 видів діяльності).
3. Чи думаєте ви про те, чим не займаєтеся в цей момент? (тобто чи блукає ваш розум).
Загалом дослідники зібрали та проаналізували понад 250 000 відповідей у режимі реального часу.
Ключові факти та результати
1. Частота блукання розуму Люди проводять значну частину часу, думаючи не про те, чим займаються в цей момент. Згідно з даними, зібраними через застосунок, розум блукає в 46,9% випадків. Це означає, що майже половину часу неспання людина зосереджена на думках, не пов'язаних з поточною діяльністю.
2. Зв'язок між блуканням розуму та рівнем щастя Дослідження показало чітку кореляцію: люди менш щасливі, коли їхній розум блукає, ніж коли вони зосереджені на теперішньому моменті. Цей ефект виявився універсальним. З 22 видів діяльності, які оцінювалися в дослідженні (включаючи такі приємні, як відпочинок, спілкування з друзями чи інтимна близькість, і такі рутинні, як робота чи домашні справи), учасники були менш щасливі під час блукання розуму в усіх 22 випадках без винятку.
3. Вплив змісту думок Дослідники перевірили, чи має значення те, про що саме думає людина.
- Якщо люди думали про приємні речі, вони почувалися краще, ніж коли думали про нейтральні або неприємні.
- Однак було зафіксовано найважливіший нюанс: навіть коли розум блукав у бік приємних думок, рівень щастя учасників усе одно був нижчим, ніж у ті моменти, коли вони були повністю зосереджені на поточному занятті (навіть якщо це заняття було нудним).
4. Напрямок причинно-наслідкового зв'язку Одним із головних досягнень роботи стало доведення причинності. До цього було неясно: люди відволікаються, бо їм погано, чи їм стає погано, бо вони відволікаються? Використовуючи багаторівневе статистичне моделювання, Кілінґсворт і Ґілберт довели, що блукання розуму передує зниженню рівня щастя, а не навпаки. Тобто відволікання думок є причиною подальшого нещастя, тоді як початкове нещастя не обов'язково змушує розум блукати (хоча й має на це слабкий вплив).
Значення роботи
Дослідження математично й емпірично підтвердило, що здатність фокусувати увагу на теперішньому моменті (усвідомленість / mindfulness) є критичним фактором суб'єктивного благополуччя. Автори дійшли висновку, що нездатність зосередитися на теперішньому — це не просто когнітивний збій, а прямий шлях до зниження емоційного благополуччя.
Основа та джерело дослідження: Killingsworth, M. A., & Gilbert, D. T. (2010). A Wandering Mind Is an Unhappy Mind. Science, 330(6006), 932-934. DOI: 10.1126/science.1192439.
