Уявіть, що ви читаєте книгу, розв'язуєте завдання або просто дивитеся у вікно. І раптом — наче хтось натиснув кнопку «пауза». У голові немає ні думок, ні спогадів, ні внутрішніх образів. За секунду все повертається, але цей короткий проміжок наче випадає з пам'яті.
Саме такий стан досліджували нейробіологи Паризького інституту мозку.
Під час тривалих когнітивних тестів учасники експерименту періодично повідомляли, що в певний момент у їхній свідомості не було абсолютно ніякого змісту — ні слів, ні візуальних образів, ні внутрішніх відчуттів. Одночасно електроенцефалографія (ЕЕГ) показувала характерні зміни в роботі мозку.
У ці моменти зменшувалася функціональна зв'язність кори великих півкуль — взаємодія між віддаленими ділянками мозку ставала слабшою. Одночасно знижувалася ефективність обробки візуальної інформації, а пізній позитивний компонент викликаних потенціалів (P300), що виникає приблизно через 250–300 мілісекунд після пред'явлення візуального стимулу та відображає його усвідомлену обробку, практично зникав.
Вчені називають цей стан «порожнечею розуму» (mind blanking). Він принципово відрізняється від звичного блукання думок. Під час блукання мозок продовжує активно створювати внутрішні образи, спогади та роздуми, просто вони не пов'язані з виконуваним завданням. При «порожнечі розуму» потік свідомого змісту тимчасово припиняється.
За оцінками дослідників, подібні епізоди можуть займати від 5 до 20 % часу неспання. Найчастіше вони виникають після тривалого розумового навантаження, при втомі, нестачі сну або під час деяких медитативних практик.
Що відбувається в мозку?
Одна з основних гіпотез припускає, що окремі ділянки кори головного мозку на короткий час переходять у стан, що нагадує локальний сон. На відміну від звичайного сну, «відключаються» лише деякі нейронні мережі, тоді як решта продовжують працювати.
У результаті людина залишається в стані неспання, здатна реагувати на зовнішні подразники та виконувати прості дії, проте механізми, що забезпечують формування усвідомлених думок і сприйняття, тимчасово перестають функціонувати. Поки це лише найімовірніше пояснення, а не остаточно доведений механізм.
Що це означає для теорій свідомості?
Результати дослідження виявилися особливо цікавими для сучасної науки про свідомість.
Згідно з теорією глобального робочого простору, усвідомлене переживання виникає тоді, коли інформація поширюється по широкій мережі областей мозку. Під час «порожнечі розуму» ознаки такого глобального поширення інформації помітно слабшають, що добре узгоджується з цією моделлю.
Теорія вищого порядку стикається з іншим питанням. Якщо в момент «порожнечі» відсутні думки, то яким чином людина потім здатна повідомити, що вона ні про що не думала? Ймовірно, усвідомлення самого факту відсутності думок формується вже після завершення цього стану.
При цьому результати узгоджуються з уявленням, що базовий рівень неспання може підтримуватися локальною активністю нейронних мереж навіть без повноцінного глобального обміну інформацією між різними відділами мозку.
Гарною аналогією може слугувати комп'ютер.
Іноді монітор на мить гасне, хоча процесор продовжує виконувати обчислення. Комп'ютер не вимкнувся — просто зображення тимчасово зникло.
Можливо, під час «порожнечі розуму» відбувається щось подібне. Мозок продовжує працювати, підтримує життєво важливі функції та реагує на навколишній світ, проте на короткий час перестає формувати суб'єктивний зміст свідомості.
Чому це важливо?
Дослідники зазначають, що епізоди «порожнечі розуму» частіше зустрічаються у людей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) та тривожними розладами.
Якщо вдасться остаточно підтвердити характерні електроенцефалографічні маркери цього стану, вони можуть стати новим інструментом для вивчення порушень уваги та механізмів свідомості. Однак до клінічного застосування поки ще далеко — необхідні додаткові дослідження.
Ширший погляд
Це дослідження нагадує, що свідомість, можливо, зовсім не є безперервним потоком переживань. Скоріше вона схожа на кінофільм, у якому між кадрами існують ледь помітні паузи.
І, можливо, саме ці короткі періоди внутрішньої тиші допомагають зрозуміти одну з найскладніших загадок сучасної нейронауки — як активність мільярдів нейронів перетворюється на суб'єктивне переживання власного «Я».
