Що відбувається з мозком, коли думки майже зникають, звичне відчуття часу й тіла відступає, а саме усвідомлення залишається?
Саме цей стан дослідники спробували вивчити в досвідчених практикуючих трансцендентальну медитацію. У роботі брали участь 33 медитувальників і порівнянна контрольна група, яка замість медитації виконувала уявне лічіння. Учені одночасно реєстрували ЕЕГ і збирали докладні звіти про суб'єктивний досвід учасників.
Особливу увагу було спрямовано на стан, який автори називають pure awareness — «чистим усвідомленням»: переживання, у якому звичного змісту стає менше, але неспання й сама присутність свідомості зберігаються.
Результати показали, що мозок у цей момент аж ніяк не переходить у простий режим «тиші».
Дослідники аналізували часову ентропію сигналу, аперіодичну активність, складність і функціональну зв'язність між ділянками мозку. І виявили, що різні характеристики стають важливими залежно від того, з яким станом порівнюють медитацію.
Порівняно з уявним лічінням особливо помітними виявилися зміни часової ентропії та аперіодичної динаміки. А коли медитацію порівнювали зі звичайним відпочинком тих самих практикуючих, на перший план виходила вже низькочастотна функціональна зв'язність.
Тобто єдиного «ритму чистої свідомості» дослідники не знайшли.
Натомість постала цікавіша картина: стан виявлявся як складна розподілена конфігурація мозкової динаміки, яку неможливо звести до роботи однієї ділянки чи однієї частоти.
Суб'єктивні звіти учасників теж виявилися важливими. Практикуючі описували стан чистого усвідомлення як виразніший і мінливіший у часі, ніж учасники контрольної групи. Водночас його інтенсивність прямо не залежала від кількості років практики.
Для досліджень свідомості тут особливо важливий один момент.
Мінімум змісту свідомості виявився аж ніяк не рівним мінімуму нейронної активності.
Коли потік думок стає тихішим, мозок не просто «вимикає звук». Він перебудовує сам спосіб своєї організації.
Можна уявити оркестр, який перестав грати знайому мелодію. Музиканти залишаються на сцені, взаємодія триває, але музика набуває іншої структури.
Саме тому ця робота цікава не лише як дослідження медитації. Вона порушує фундаментальніше питання: що в мозку пов'язане з конкретним змістом свідомості — думками, відчуттями, образами, — а що може бути пов'язане із самою присутністю усвідомлення?
Поки дослідження не дає змоги говорити про універсальний біомаркер «чистої свідомості». Вивчалася одна форма медитації, а знайдені ЕЕГ-патерни ще належить перевірити в інших практиках і незалежних вибірках.
Але один висновок уже виглядає особливо цікавим: коли зміст свідомості майже зникає, мозок не стає порожнім. Він починає працювати інакше.
І, можливо, саме в цій різниці між тим, що ми усвідомлюємо, і самим фактом усвідомлення ховається один із ключів до розуміння природи свідомості.
