У 2025 році в Європі було ліквідовано рекордну кількість річкових перешкод: згідно зі звітом екологічної організації Dam Removal Europe, на континенті прибрали 603 греблі та інші завади для течії води, що перевищило показник 2024 року, коли демонтували 542 бар’єри. Це стало частиною масштабної кампанії з відновлення річкових зв’язків та екологічних функцій водних систем: до кінця року фахівці відновили приблизно 2 300 миль (близько 3 700 км) водних шляхів.
Лідером цього процесу стала Швеція — там демонтували 173 бар’єри, на другому місці опинилася Фінляндія (143), а третю сходинку посіла Іспанія (109). Вперше до переліку країн, де проводилися демонтажні роботи, приєдналися Ісландія та Північна Македонія — їхній приклад свідчить про розширення географії програм із видалення застарілих перешкод.
Чому це важливо: греблі та інші штучні перешкоди фрагментують річки, порушують природну міграцію риб та інших водних організмів, змінюють гідрологію та завдають шкоди екосистемам. Ліквідація цих бар’єрів відновлює зв’язок між верхніми та нижніми ділянками річок, покращує руслову течію та якість води, а також сприяє поверненню мігруючих видів і загальній стійкості річкових систем.
Реальні результати на місцях: у багатьох регіонах уже фіксують помітне покращення біорізноманіття. Одне з таких спостережень зробили на півночі Уельсу вздовж річки Ді: після демонтажу греблі Ербісток різко зросла кількість гнізд морської міноги. Керівник проєкту Джоел Ріс-Джонс зазначає: «Бачити ці гнізда — справді захопливо. Відновлюючи зв’язки між середовищами існування та усуваючи такі перешкоди, як гребля Ербісток, ми даємо шанс на виживання таким знаковим видам, як мінога та атлантичний лосось».
Масштаби та виклики: попри успіхи, проблема залишається масштабною, адже, за оцінками Dam Removal Europe, понад 150 000 застарілих бар'єрів продовжують фрагментувати європейські річки. Це означає, що темпи демонтажу доведеться значно прискорити, аби повноцінно повернути річкам їхні екосистемні функції. У звіті наголошується, що обсяги робіт зростають, але залишається чимало адміністративних, технічних та фінансових перешкод: необхідність узгоджень, оцінка ризиків (ерозія, зміна осадових процесів, управління стоком), а також врахування інтересів гідроенергетики та місцевих громад.
Фінансування та учасники: ключову роль у реалізації програм демонтажу відіграє поєднання державних коштів, європейських грантів, інвестицій із природоохоронних фондів та участь неурядових організацій. Технічну експертизу забезпечують як державні агентства, так і приватні компанії, що спеціалізуються на екологічному відновленні річок.
Перспективи: зростання кількості демонтажів та відновлених миль водних шляхів — позитивний сигнал для європейської екосистеми та біорізноманіття. Однак перехід від окремих проєктів до системної програми потребуватиме скоординованих політичних рішень, стабільного фінансування та врахування соціальних наслідків для громад, що живуть уздовж річок. Успіх таких прикладів, як Ербісток, доводить, що відчутні екологічні здобутки можливі вже найближчими роками, якщо об'єднати наукову експертизу, суспільну підтримку та фінансування.
Джерело: основним джерелом даних є звіт Dam Removal Europe: DRE Progress Report 2025 (травень 2026).
