У 1973 році ботанік Робін Фостер, який працював у національному парку Ману на південному сході Перу, знайшов невелике дерево з яскраво-оранжевими плодами, що нагадували паперові китайські ліхтарики. Зібравши зразки, він спробував визначити родину рослини, але не зміг: листки, квітки й плоди ніби належали до різних груп і не складалися у знайому картину. Фостер зізнавався, що для більшості рослин родину можна назвати з першого погляду, а цей випадок виявився винятком.
Місцеві жителі з народу машігенга давно знали цю рослину й використовували її в повсякденному житті. Для науки ж дерево залишалося загадкою майже пів століття. Сухі зразки пролежали в гербаріях, колеги, яким Фостер їх показував, не могли навіть назвати родину, а спроби виділити ДНК із висушеного матеріалу ні до чого не привели.
Перелом настав, коли дослідниця, яка працює в Ману, Патрісія Альварес-Лойяза, у 2015 році надіслала до Музею Філда свіжий зразок рослини. Аналіз ДНК показав, що найближчі родичі дерева належать до родини Picramniaceae, або гіркодеревні, хоча зовні воно майже не було схоже на своїх родичів.
Вирішальним виявилося уважне вивчення крихітних квіток завдовжки лише 2–3 міліметра. Експерт із цієї родини з Нью-Йоркського ботанічного саду Вейт Томас та його колеги зіставили молекулярні дані з морфологією і дійшли висновку, що перед ними окремий рід і вид. Так з'явився Aenigmanu alvareziae: назва «Aenigmanu» перекладається як «загадка Ману», а видове ім'я увічнює Альварес-Лойяза, без якої зразок для генетичного аналізу не був би отриманий. Опис опублікували в журналі Taxon 6 жовтня 2021 року, тобто рішення зайняло майже п'ятдесят років.
Дерево виростає приблизно до шести метрів і росте в підліску вологого тропічного лісу. Воно трапляється в Перу та в бразильському штаті Acre. Головна проблема — середовище існування: вид пов'язаний із рідкісним типом низинних лісів, які майже не заливаються водою. Такі ділянки швидко скорочуються через вирубування та зміну клімату, тому дослідники рекомендують відносити вид до категорії тих, що перебувають під загрозою зникнення.
Наукова назва важлива не лише для систематики. Офіційний опис закріплює місце виду в дереві життя і дає конкретний об'єкт для охорони: тепер можна точно вказати, які ділянки лісу потрібно зберегти. Саме тому автори роботи розглядають присвоєння назви як важливий крок у захисті.
Є й практичний інтерес. Плоди солодкі та вершкові на смак, але людині їх їсти не варто: рослина не стане харчовим ресурсом. Зате належність до Picramniaceae відкриває інший напрям. Британський таксономіст Мартін Чик, який не брав участі в роботі, зазначив, що в цій родині часто трапляються сполуки, які можуть стати в пригоді під час створення протиракових препаратів, і тепер саме в цьому напрямі варто шукати властивості нового виду.
Історія дерева показує, скільки ще невідомого приховано в тропічних лісах. Сам Фостер наголошує, що рослини вивчені слабо, особливо рослини верхньої частини Амазонії, а саме вони лежать в основі всіх екосистем регіону. Щоб зрозуміти зміни, що відбуваються в тропіках, і захистити те, що залишилося, спершу потрібно знати, що там росте.
