Долина Імпхал, серце штату Маніпур, століттями жила на водах джерел і річок, які живили поля й села. Сьогодні джерела помітно міліють, навколишні ліси рідшають, а посухи й повені приходять дедалі частіше й дедалі різкіше. Щоб переламати цю тенденцію, лісове відомство Маніпуру та місцева неурядова організація The Indian Orient 2025 підписали меморандум про взаєморозуміння й запустили п'ятирічний пілотний етап проєкту ReTreeFy. З боку держави угоду уклала Центральний лісовий відділ лісового відомства штату.
Мета проєкту — повернути воду джерелам і відновити деградовані лісові масиви, які живлять долину. Організатори розраховують, що робота зміцнить довгострокову екологічну стійкість регіону й зробить водопостачання надійнішим. Ролі розподілені прямолінійно: лісовий департамент відповідає за технічну експертизу та інституційну підтримку, а The Indian Orient 2025 — за польове впровадження, наукові дослідження, роботу з мешканцями та залучення ресурсів.
Чому це нагально? Аджай Чанам з The Indian Orient 2025 називає одразу кілька причин: деградацію водозборів, зсув режиму підземних вод, зростання поверхневого стоку, повторювані повені та гострий сезонний дефіцит води. Зв'язок між ними прямий. Ліс утримує вологу в ґрунті й підтримує водний режим території. Коли він рідшає, дощова вода швидко йде в русла й не встигає просочитися в ґрунт, а отже, не поповнює підземні горизонти, з яких виходять джерела. Тому в одному й тому самому році можуть сусідити і розлив річки, і пересохле джерело. Масштаб проблеми виходить далеко за межі Маніпуру: за оцінкою ICIMOD, що спирався на доповідь NITI Aayog 2018 року, до половини джерел Індійського Гімалайського регіону або помітно вичерпалися, або перебувають на критичній стадії зниження дебіту.
Робота за п'ятирічним планом починається з інвентаризації ключових джерел. Далі належить картографувати водозбори за допомогою ГІС і вивчити гідрогеологію зон живлення, тобто з'ясувати, звідки вода приходить і куди йде. На цій основі заплановані заходи з управління ґрунтом і водою: контурні траншеї та вали на схилах, а також посадки місцевих дерев уздовж берегів річок, які зміцнюють ґрунт і пом'якшують паводки.
Масштаб завдання видно й на рівні всього штату. Директорат екології та зміни клімату Маніпуру картографував понад тисячу джерел, і 173 критичних джерела в округах Укрул і Ноней запропоновано до відновлення за пріоритетною схемою. У 2025 році уряд випустив перше видання «Springs of Manipur» з інвентаризацією джерел, картами критичних джерел і гідрогеологічними дослідженнями. Заступник глави уряду штату Лосії Діхо прямо пов'язує зникнення джерел з деградацією лісів і закликає ставити їхню охорону вище за суперечки про землю.
Методика спирається на напрацювання, перевірені в Гімалаях. Підхід ACWADAM, що базується в Пуне, поєднується з шестикроковим протоколом, який ICIMOD розробив спільно з цим центром. Перші чотири кроки присвячені знанню про джерело, а останні два — практичному впровадженню, тому наука й польова робота йдуть в одній зв'язці, а не по черзі.
Ключову роль відіграють мешканці. У селах передбачається створити комітети з управління водними ресурсами, які діятимуть за принципом вільної, попередньої та усвідомленої згоди. Іншими словами, рішення про ресурси, від яких залежить життя села, ухвалюються за участю самих місцевих мешканців. Організатори наголошують і на дотриманні чинних екологічних норм.
Для підтримки економіки планується створити розсадники, де мешканці вирощуватимуть саджанці й доглядатимуть за посадками. Так відновлення природи почне приносити дохід тим, хто живе поруч із водою та лісом.
П'ятирічний етап — лише перша фаза масштабнішого задуму на 70 років, розрахованого до 2095 року й розробленого The Indian Orient 2025. Надалі передбачається висаджувати місцеві плодові та квітучі дерева, захищати річки, розвивати екологічний туризм і вести стале природокористування.
Підсумок простий: джерела й ліси тут не можна рятувати окремо. Якщо повернути лісові здатність утримувати воду, а громадам — право вирішувати, як нею розпорядитися, долина Імпхал отримає шанс змінити не лише ландшафт, а й життя людей, для яких ці джерела залишаються основним постійним джерелом води.
