У густих тропічних лісах тихоокеанського узбережжя західної Колумбії, де вологість повітря відчувається майже фізично, а ліани обплітають стовбури дерев, наче живі тенета, місцеві жителі століттями збирали дивні стручки, схожі на маленькі банани. Ці рослини, відомі афроколумбійським та корінним громадам як «бехукільо» у ритуальній та повсякденній практиці, нарешті отримали свою наукову назву — Vanilla pacifica.
Відкриття стало можливим завдяки рідкісному альянсу: у 2015 році ради громад муніципалітету Баїя-Солано запустили проєкт «Vainilla Aroma Chocó» за підтримки швейцарської організації SWISSAID задля документування та сталого розвитку місцевих видів ванілі. Через п'ять років до роботи долучилися ботаніки-систематики. Їхнє терпіння було винагороджене у 2024 році: під час польових виїздів із представниками рад Лос-Дельфінес, Ель-Седро та Ріо-Вальє вчені зареєстрували морфотип, що відрізняється від усіх відомих видів ванілі. Порівняння зразків із екземплярами з понад п'ятдесяти гербаріїв світу підтвердило: перед ними новий для науки вид, генетично близький до культивованої Vanilla planifolia та до Vanilla hartii.
Регіон Чоко — один із найбільш вологих та біологічно багатих куточків планети. Він становить ядро «гарячої точки» біорізноманіття Тумбес-Чоко-Магдалена, де на менш ніж 1% суші зосереджено понад 5% відомих видів тварин і рослин земної кулі. Тут і досі зберігаються величезні масиви недоторканих тропічних лісів, куди рідко прокладають дороги чи навідуються сторонні. Ці дикі родичі культурних рослин містять у собі гени, здатні забезпечити людству стійкість до хвороб та кліматичних потрясінь. До початку проєкту в регіоні було відомо про вісім диких видів ванілі, виявлених під час багаторічних досліджень; відкриття Vanilla pacifica розширило знання про місцеве різноманіття, водночас перше підтверджене виявлення Vanilla hartii в Колумбії стало важливим результатом ревізії гербарних зразків.
Vanilla pacifica зареєстрована лише за зразками з трьох географічних точок — однієї в Колумбії та двох на північному заході Еквадору. Втрата бодай однієї з цих популяцій загрожувала б катастрофою для виду. За критеріями МСОП вид класифіковано як такий, що перебуває на межі зникнення (Critically Endangered) — це найвищий рівень загрози.
Збереження щойно відкритого виду неможливе без участі самих місцевих громад. Їхні території офіційно визнані міжнародним інструментом охорони — OECM (інші ефективні заходи збереження), де рівень вирубки залишається значно нижчим за середній завдяки традиційним знанням, сталому землекористуванню та культурі поваги до лісу. У межах проєкту «Vainilla Aroma Chocó» Vanilla pacifica вже інтегрована в плани управління та довгострокового моніторингу, що поєднують збір у дикій природі з дослідним культивуванням в адаптованих агролісотехнічних системах.
Цей випадок демонструє рідкісну потужність синергії: коли локальні знання, накопичені поколіннями, зустрічаються з сучасним науковим методом, вони спільно розкривають приховані скарби природи, які без цього союзу могли б зникнути, так і залишившись невідомими науці.
